Камдессю в Москві, Гайдар в Белграді: коли економіка стає політикою…
Директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Мішель Камдессю, який не дочекався російського прем’єр-міністра Росії у Вашингтоні — як відомо, Примаков спрямував свій літак назад у зв’язку з можливістю початку акції НАТО проти Югославії — тепер у Москві.
Саме від теперішнього перебування Камдессю залежить, чи дадуть Росії нові кредити Фонду й тому кожна хвилина діяльності директора-розпорядника відстежується тут політиками й ЗМІ. Камдессю дійсно побудував програму своїх зустрічей таким чином, щоби почути точку зору представників різних верств російського політичного істеблішменту. Він зустрічається не лише з президентом Борисом Єльциним, прем’єром Євгеном Примаковим та першим віце-прем’єром Юрієм Маслюковим, але й з Геннадієм Селезньовим та іншими керівниками Державної думи. Як завжди обережний, Камдессю поки що не говорить, яким буде результат цих переговорів. Більшість експертів, втім, вважає, що гроші Москві все ж таки дадуть — інакше відмова в кредитах розцінюватиметься як суто політичний крок, пов’язаний із жорсткою позицією російського керівництва у зв’язку з югославською кризою. Експерти навіть вважають, що російському урядові просто поталанило із натовською акцією: не спроможний виступити з ефективними економічними пропозиціями, він тепер може звинувачувати МВФ у політичних пристрастях. А погодитись із такими звинуваченнями МВФ не може — краще вже дати гроші. З іншого боку, керівники західних держав також не можуть не звертати уваги на те, що жорстка позиція Москви щодо акції НАТО поки що обмежується лише войовничою риторикою — і тільки: навіть російський корпус у складі миротворчого контингенту в Боснії залишається під натовським підпорядкуванням, хоча на початку конфлікту подейкували, що російські військові можуть бути виведені з-пiд нього.
З ким не зустрінеться Мішель Камдессю у російській столиці — так це з лідерами ліберального блоку «Правое дело». Єгор Гайдар, Борис Нємцов та Борис Федоров вилетіли до Будапешта, а звідти відправилися до Белграда, щоб виступити із посередницькою місією в югославському конфлікті. На тлі позиції російського керівництва, яке гостро засуджує НАТО й фактично виключило себе з процесу можливого врегулювання конфлікту, місія російських лібералів виглядає достатньо переконливим прикладом прояву здорового глузду в політиці. Навіть якщо зустрічі лідерів «Правого дела» в угорській та югославській столицях закінчаться без певних результатів, вже той факт, що вони вирішили діяти в той час, як інші таврують ганьбою й нічого не роблять, заслуговує на повагу. І, можливо, хтось у Росії замислиться й над тим, що ті, якi здатні на нестандартні дії в політиці, здатні і на рішення в економіці, тим більше, що мова все ж таки йде про архітекторів російських реформ на їхньому першому етапі…
