Канадсько-український бізнес форум. Безпека чи торгівля?

На слуханнях комітету міжнародних відносин Сенату США Сенатор Мерфі звернувся до майбутнього посла США в Україні, Марі Йованович з питанням, “Ми чекаємо від українців на проведення економічних реформ в той час як частина їх території окупована. Росіяни окупували та продовжують атакувати по лінії зіткнення для того, щоб створити економічну кризу, з якої Україна не вибереться. Мені інколи здається нелогічним, що ми заохочуємо Україну зробити неможливе, особливо в світлі інвазії. Як Україна може крокувати до реформ в той час коли Росія робить це неможливим завданням?” Пані Йованович погодилась, що ситуація дійсно складна, але Україні треба намагатись балансувати безпеку з економічними реформами, адже прозорість влади і довіра до нової системи неминуче веде до збільшення іноземних інвестицій та покращення економічного становища.

Днем раніше, 20 червня, в Торонто (Канада) пройшов довгоочікуваний Канадсько-український бізнес-форум. Це був перший подібний захід за часів Незалежності. Числені українські політикі і міністри приїхали з чітким месседжем – Україна готова до інвестицій. Урядові делегації обох країн взяли участь в цьому форумі, який відбувся напередодні підписання Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Канадою. Скоріш за все угоду буде підписано в липні, під час візиту Прем’єр-Міністра Канади Джастіна Трюдо до України. Українська сторона висловила сподівання, що цей форум стане початком нової ери у торговельних відносинах між Україною та Канадою. “Зрештою ми хочемо допомогти Україні досягти стабільності, щоб середній клас міг рости і процвітати,” наголосив Трюдо. Напевно лідеру країни Великої сімки важко уявити, що собой являє середній клас в Україні і наскільки низький відсоток населення можно вважати представником саме цього соціального прошарку.

Після вступних промов учасники форуму розійшлися по пленарних сесіях на яких розмовляли про реформи і зміни в Україні та успішні історії іноземних інвесторів. Були і секторальні сесії на яких мова йшла про ІТ-сектор, інфраструктуру і логістику, агро-бізнес та енергетичну сферу. Значна частина представників канадських компаній присутніх на заході або мали попередній досвід роботи з українськими підприємцями або вже активно працюють в Україні і шукають нових партнерів і ринки збуту. Варто зазначити, що рівень торгівлі між двома країнами є доволі низький за світовими страндартами. Між 2011 і 2013 роками річний товарообіг між Канадою і Україною складав в середньому якихось $347 мільйонів. Для порівняння, товарообіг Канади з Ізраїлем в 2014 році склав $1,5 мільярди, а з нашим сусідем Польщею - $2,2 мільярди в 2015 році.

Головним козирем зони вільної торгівлі має стати зняття торгівельних бар'єрів на головні експортні товари Канади і України. Очікується що цей договір призведе до потрійного зростання товарообігу між двома країнами, які пов'язує не лише торгівля і політичні зв'язки, але і велика українська громада (1,2 мільйони людей), яка активно лобіює інтереси України в канадському Парламенті. 

Я щиро підтримую відкриття українського ринку для імпортних товарів, особливо тих, які Україна не взмозі виробляти сама або якщо інша країна має конкурентну перевагу у виробництві того чи іншого продукту. В сьогодняшньому динамічному світі треба інвестувати у те, що вмієш і знаєш, а вже потім освоювати нові іноваційні сектори. На бізнес форумі українська сторона власне це і робила. Найбільший акцент було зроблено на IT-сферу. Нерідко можна було почути історію про українських IT-шників, які посідають третю сходинку по кількості сертифікованих професіоналів в світі після США та Індії, але при цьому їх робота коштує менше. Фармацевтична галузь так само була в топах. Головною точкою продажу цього сектору була кризостійкість, адже в період з 2011 до 2014 ця галузь показувала стабільний 6% ріст.

Але щось все ж таки заважало почуватись комфортно на цьому фестивалі капіталізму і вільної торгівлі. На заваді було відчуття, що в цей день всі забули про чергове повідомлення спікера адміністрації президента України з питань АТО, який вкотре доповідав про загиблих і поранених на Донбасі. Напевно представники української влади вже так звикли до цієї інформації, що навіть згадувати про неї не хотіли. До речі за день до форуму, на Донбасі загинуло троє українських військових, один був поранений.

У вступній промові спікери наголошували на досягненнях нової київської влади, позабувши що про міжнародну торгівлю можна було б позабути на довгі роки якщо б наші герої, які кожного дня боронять Україну, вирішили одного дня, що торгівля важливіша за безпеку країни. Згоден, що бізнес форум - це не саміт НАТО де обговорюються питання геополітикі і колективної безпеки, але взагалі не згадати про війну - це відверта неповага до тих, кого ми забов'язані як мінімум не забувати, а в ідеалі - шанувати і використовувати кожну можливість щоб нагадати світові про те що прийшов час щось робити. Прийшов цей час вже давно, але якщо ми самі перестанемо говорити про війну, яку Україні нав'язав Путін, то тоді не треба скаржитися на европейців, які так активно хочуть зняти санкції з Росії. Для них це також справа бізнесу. Угорщина вже порахувала, що через санкції втратила $4,5 мільярда. Порахував і Сенат Франції.

Під час форуму відкрив інформаційний промо-журнал "Інвестуй в Україну. Відкрита для тебе", підготовлений Міністерством Економічного Розвитку і Торгівлі України для членів форуму. На першій сторінці Гройсман, на другій базова інформація про Україну (населення, політична система, економічні показники, тощо). На третій сторінці під назвою "смілива програма реформ" читаю про те що, "зона конфлікта охоплює менше 3% території України і знаходиться понад 700 км від Києва." Скоренько закрив журнал. Решту про показники газової диверсифікації, курс обміну гривні і кількість випускників з математичною освітою дочитав вже наступного дня по дорозі на роботу в метро. А може Київ і справді задалеко знаходиться від реальної війни і тому ця біль багатьом не відома? Все ж таки сидячі в кав'ярні на Подолі важко собі уявити що десь там, на Сході, стріляють і вбиваюсь співвітчизників. Не в фейсбуці на картинках, а по справжньому.

Те саме питання яке Сенатор Мерфі поставив Послу Йованович я задавав собі на протязі цілого бізнес форуму. Чи можливо провести реформи і заохотити інвесторів не вирішивши ситуацію на Донбасі і в Криму? Питання про складність переконання інвесторів, що саме зараз є добрий час для вливання грошей в Україну в той час коли в країні війна я поставив одному з українських високопосадовців під час форуму. У відповідь почув щось про прозору систему державних закупівель, зниження податків і приватизацію. І хоч я дуже радий що нарешті український уряд намагається щось зробити з економікою, я так само розумію, що для пересічного українця мало що зміниться після того як усмішнений Джастін Трюдо і Володимир Гройсман скоріш за все підпишуть договір про зону вільної торгівлі в липні. Між тим, Крим і Донбас нікуди не подінуться. То ж може все таки з початку розберемося з придуркуватим і агресивним сусідом, потім приберемо в своїй хаті, а вже потім будемо запрошувати гостей?