Хочеться, щоб у ЄЕП не було «старших», «молодших» чи «на побігеньках», —

— Наскільки Білорусь незалежна з економічного, політичного і військового погляду?

— Про це можете судити самі на підставі наявних оцінок і спостережень. За доповіддю ООН, Білорусь сьогодні займає лідируюче місце серед країн СНД за індексом людського розвитку. Ми споживаємо рівно стільки, скільки виробляємо. Історично склалося так, що територія Білорусі була складальним виробництвом. Ми не маємо природних ресурсів і сьогодні наша експортна галузь вимагає 60% імпорту. Тому ми залежимо від зовнішнього ринку. При цьому ми зуміли зберегти великі підприємства і не допустили їхньої невиправданої «приватизації». Сьогодні все це працює, триває тендерне акціонування, створюємо спільні виробництва. Тільки в Україні на заводі «Ленінська кузня» збирають щодня по сім тракторів. Більш того, сьогодні 30% світового виробництва великовантажних автомобілів належать Білорусі, колісних тракторів — 8%, холодильників — 1,3%, світового обсягу калійних добрив — 11%. Щодо нашої військової незалежності: на сьогоднішній день рівень оснащення Збройних сил Білорусі і підготовка особового складу достатні для забезпечення обороноздатності країни.

— Багато експертів стверджують, що створення Союзу Росії і Білорусі не що інше, як повільне поглинання Москвою сусідньої держави. Чи так це?

— Подібних тлумачень бути не повинно. Не для того ми йшли до незалежності, щоб стати якоюсь, вибачте, «губернією» чи «західною околицею». Білорусь — самостійна держава. У Договорі про створення Союзної держави, який набув чинності у 2000 році, чітко визначено, що до Союзу Білорусі та Росії входять дві суверенні держави. Нині триває розробка Конституційного Акту, де будуть прописані функції і повноваження союзних органів. Це вимагатиме змін до Основних Законів двох країн, які можна прийняти тільки шляхом всенародного голосування. З 2005 року передбачається введення єдиної валюти — російського рубля. Реалізація договору про створення Союзної держави вже дає хороші практичні результати і я впевнений, що велика частина білорусів підтримує інтеграцію з Росією.

— Якою з інтеграційного погляду ви бачите Білорусь через десять-двадцять років? Чи уявляєте країну серед членів Євросоюзу чи НАТО?

— Як дипломату мені б не хотілося відповідати на гіпотетичне запитання. У нас дуже тверда позиція: республіка може самостійно розвиватися з підтримкою хороших і взаємовигідних відносин із сусідами. Політика добросусідства ніколи не забувається. Наприклад, у минулому в наших сусідів, зокрема України і Польщі, складалася ситуація з дефіцитом бензину. Особливо у прикордонних районах. Ми їм із задоволенням допомагали. У Білорусі багатовекторна зовнішня політика, а як пріоритетні стратегічні цілі і завдання визначені, передусім, зміцнення Союзної держави, розвиток взаємовигідної співпраці в рамках СНД та інших регіональних утвореннях. Загалом, до розширення ЄС ми ставимося позитивно, оскільки ринки нових країн-членів Євросоюзу обіцяють стати для нас привабливішими через поступове підвищення їхньої купівельної і платіжної спроможності. Але не слід забувати і про можливі негативні наслідки цього процесу. Що стосується НАТО, то Мінськ завжди високо оцінював можливості програми «Партнерство заради миру» і Ради Євроатлантичного партнерства, які здатні зробити значний внесок у побудову нової архітектури безпеки. Ми виступаємо за те, щоб кордон Білорусі і НАТО став не новою розподiльчою лінією в Європі, а кордоном довіри і добросусідства. Потрібно також враховувати одну обставину, не характерну для інших країн. Західні кордони Білорусі і Російської Федерації фактично на одній лінії: як такого кордону між Білоруссю і Росією немає. Оскільки обороноздатність держав взаємозалежна, то виробляється двостороння тактика безпеки. Тому Білорусь проводить багатовекторну політику — як із Заходом, так і зі Сходом. Так, нам, напевно, може щось не подобатися. Чому? Тому що невідомо, які будуть війська за кілометр від нас, адже ми жодного озброєння не виробляємо. Ми перші, хто став без’ядерною державою.

— Чи не вважаєте надмірною залежність Білорусі від Росії?

— Ні. Адже ми отримуємо за внутрішніми цінами енергоносії, отримуємо газ. Маємо єдині тарифи. Крім того, у нас зростає товарообіг і з Заходом, вкладаються інвестиції. Німеччина — наш другий стратегічний партнер після РФ. Ми знаходимо все більше і більше прихильників на Заході, які починають розуміти курс Білорусі. Але є й запеклі противники. Наша економіка — незалежна, оскільки кредитів ми не беремо, мислення у нас також незалежне. У Заходу немає такого важеля, яким би можна було закрити засувку і все — дихати нічим! Не бачать механізму, який примусив би йти Мінськ на поклін! Минулого року деякі західні країни ухвалили рішення не видавати візи керівництву Білорусі. Але туди і так ніхто не рвався! Потім побачили, що сенсу в такій політиці немає. Зрештою відмовилися від візової заборони. Ми ж у центрі Європи. Невже Захід виграє від політичної чи інформаційної блокади Білорусі? Звісно, ні. Адже ми нікому нічим ніколи не погрожували. Кажуть, що ми на ЗМІ наступаємо, права людини порушуємо. Які? Треба ж конкретно, а не абстрактно говорити, — те і те порушується! Якщо журналіст, наприклад, когось звинувачує, то він повинен мати для цього вагомі докази, факти, документи.

— Російські політики останнім часом акцентують увагу на необхідності створення наднаціональної структури в рамках ЄЕП. В Україні важко уявляють, що хтось із влади погодиться на втілення подібної ідеї. Чи готові до такої пропозиції Москви у Мінську?

— Жити потрібно за можливостями, а розвиватися поетапно. На даному етапі слід виробити узгоджену позицію щодо проекту концепції формування Єдиного економічного простору, а потім уже думати про створення наднаціональної структури в її рамках. Підсумки п’ятого засідання Групи високого рівня з формування ЄЕП свідчать, що на наших експертів ще чекає велика і копітка робота з узгодження проекту концепції, щоб робити якісь обнадійливі заяви на перспективу, в тому числі щодо створення наднаціональної структури. При формуванні будь-якого міждержавного утворення на кшталт ЄЕП повинне бути економічне обгрунтування. Також слід враховувати момент перспективності — сьогодні щось може бути невигідне, а завтра напіввигідне, через рік-два — на нуль, а через три — вигідно і вам, і мені. Поки що напрацьовується теорія, а згодом підійдемо до практики. Але навіть тоді не потрібно втрачати здатність вміло реагувати на будь-які зміни. Наприклад, Союзний договір між Білоруссю і Росією діє вже впродовж чотирьох років, а щоразу щось нове і нове з’являється... У будь- якому разі хочеться, щоб у ЄЕП не було «старших», «молодших» чи «на побігеньках».