Копач пообіцяла підтримку Україні

Позавчора ввечері сейм Польщі затвердив новий уряд на чолі з Евою Копач. Нагадаємо, що перестановки у польському уряді відбулися у зв’язку з переходом колишнього прем’єра Дональда Туска на посаду президента Європейської Ради. Але увагу багатьох експертів до подій у Польщі привернув той факт, що в новому уряді немає впливового на європейській арені міністра закордонних справ Радослава Сікорського, якого підвищили на посаду спікера. Його місце обійняв Гжегож Щетина, який не розмовляє англійською мовою і який постійно уникає коментування ситуації в Україні.

Експерт з Центральної Європи в Північносхідному університеті Мітчел Оренштайн так охарактеризував цю заміну в інтерв’ю World Politics Review: «Цей крок прем’єр-міністра, яка є дуже недосвідченою і зважає головним чином на ситуацію всередині країни, замість того, щоб врахувати позицію Польщі у світі. Це все одно, що Генрі Кіссінджера замінити Тедом Крузом».

Із іншого боку, як вважає Оренштайн, нове призначення це не пониження Сікорського, а радше можливість для нього диверсифікувати свій послужний список і тому потенційно він може стати кандидатом у президенти. На думку експерта, Сікорський, який має тверезий погляд на Росію, що є рідкістю в Європі, буде консультувати Туска на новій посаді, що дозволить йому впливати на політику ЄС щодо Росії.

Слід зазначити, що перше інтерв’ю Еви Копач після призначення на посаду президентом Коморовським 22 вересня зазначила, що новий уряд Польщі вестиме прагматичну політику з Україною, спричинило критику як політиків, так і експертів. Зокрема, відповідаючи на запитання, якою буде позиція Польщі щодо продажу зброї Україні, вона сказала, що Польща має вести себе як розумна жінка: головне — це наша безпека, наша країна, наш дім і наші діти».

Схоже, що критика дещо вплинула на прем’єра. Позавчора виступаючи в сеймі напередодні голосування про довіру, Копач пообіцяла продовжувати політику підтримки України. «Ми підтримуємо проєвропейський напрям розвитку України. Але відповідальність за реформування держави лежить на українцях», — заявила вона.

«День» звернувся до аналітика Анджея ШЕПТИЦЬКОГО з проханням прокоментувати перестановки у польському уряді і чи вплинуть вони на зовнішню політику Варшави щодо Києва.

«Є ДВІ КОМПЕТЕНТНІ ОСОБИ, ЯКІ КООРДИНУВАТИмуть ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ, ОСОБЛИВО НА СХІДНОМУ НАПРЯМКУ»

Анджей ШЕПТИЦЬКИЙ, аналітик Інституту міжнародних відносин Варшавського університету:

— Учора пані Копач представила програму свого уряду у парламенті, яка є більш упорядкована у питаннях зовнішньої політики. Вона чітко представила пріоритети зовнішньої політики. Насамперед йдеться про позицію Польщі в ЄС, по-друге, тісну співпрацю із США, по-третє, зміцнення оборонного потенціалу країни, вчетверте, — підтримку України.

Мені здається, що перші проблеми, які ми бачили, пов’язані з тим, що просто ця нова команда не зовсім розуміла і не займалася до цього зовнішніми питаннями. Я маю на увазі Копач і у певному сенсі нового міністра закордонних справ. Разом з тим треба сказати, що є дві компетентні особи, які будуть координувати зовнішню політику, особливо на східному напрямку. Із одного боку, це міністр оборони Томаш Семоняк, який уже був у попередньому уряді і є досить компетентною людиною і зараз став віце-прем’єром. А це свідчить про те, що в такій складній ситуації, яка склалась зараз у Південно-східній Європі, Польща хоче відповідно реагувати. Із іншого боку, це президент Коморовський, який мав більший вплив на формування цього уряду, ніж на уряд Туска. Тому я сподіваюсь, що ці дві особи будуть у певному сенсі гарантами національної нормальної зовнішньої політики. І при цьому новому міністру закордонних справ і новій пані прем’єр, які не зовсім розбираються у зовнішніх питаннях.

Думаю, що тут не може йтися про якусь проросійськість нового уряду у ставленні до Росії, про що стверджують деякі експерти. Просто перша заява Копач є свідченням того, що вона не знала про що говорити у цих питаннях.

 — У чому може конкретно проявитися підтримка України, яка є у пріоритетах нового уряду?

— Перш за все, йдеться про підтримку України в її інтеграції в ЄС. По-друге, це — військова співпраця. Нещодавно ми створили спільний польсько-українсько-литовський батальйон. По-третє, залишається ще не вирішеним питання (воно не закрито) постачання зброї Україні. По-четверте, що є також важливим, це допомога в імплементації Угоди про асоціацію. Мені здається, існує багато можливостей для підтримки України.

— Чи зможе і якщо так, то яким чином впливати на зовнішню політику Польщі Радослав Сікорський, який зараз обіймає посаду спікера польського парламенту?

— Так, він має деякі обережні можливості на рівні законодавства. Наприклад, можна запитати, коли Польща буде ратифікувати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС? Адже деякі країни-члени ЄС це вже зробили. На цьому рівні він може діяти. Він може неофіційно як глава парламенту, а не як представник країни з міжнародного права, розвивати парламентарну дипломатію.

 — А чи може Україна розраховувати на Дональда Туска, який з 1 листопада стане президентом Європейської Ради на сприяння врегулювання кризи на Донбасі?

— На цій посаді він має координувати роботу Європейської Ради і бути її представником. І у цьому сенсі він не буде представником Польщі. І якщо Туска призначили на цю посаду, то визнали, що він є представником Польщі і що для нього українське питання буде важливим. Кожна людина на такій посаді має свої особисті преференції, свої концепції. Але потрібно їх так реалізувати, щоб це не було сприйнято як відкрите лобіювання, що суперечить повноваженням такої людини.

Інакше кажучи, Туск цим займатиметься, якщо будуть такі можливості, щоб це дипломатично й ефективно зробити.

«МЕТА РОСІЇ — ЗРОБИТИ З УКРАЇНИ НЕФУНКЦІОНАЛЬНУ БОСНІЙСЬКУ ДЕРЖАВУ»

— І якою вам бачиться перспектива подолання кризи на Донбасі? 

— Перспективи швидкого завершення конфлікту я не бачу. У Боснії також це було: один, другий, третій, четвертий план, як вирішити цей конфлікт від початку 1990-х років і зараз усе це лише студенти вивчають, бо ніхто про це не пам’ятає. Очевидно, у Мінську дещо вдалося пом’якшити цей конфлікт. Але якщо подивитися на ситуацію довкола Донецького аеропорту, то видно, що цей план не працює.

— У зв’язку із затягуванням конфлікту на Донбасі деякі експерти стали вживати термін босніїзація України. Що ви скажете щодо цього, чи бачите щось схоже?

— Справді, є великий ризик цього. Але конфлікт на Донбасі локальний, держава функціонує і в цьому смислі: Україна це не Боснія. Отже, мені здається, тут мова може йти про боснійський сценарій. І Росія намагається з України зробити Боснію. Причому не у тому сенсі, щоб там тривала років п’ять війна, а щоб зробити з України нефункціональну державу, яка зараз у Боснії. А там уже 19 років немає війни, але вони і досі не створили нормальну державу. Там є три частини федерації, які не можуть одна з одною співпрацювати і сформувати країну. На мою думку, мета Росії — зробити з України нефункціональну боснійську державу.