Кремль та «українське питання»

Рішення американського видання Forbes назвати російського президента Володимира Путіна найвпливовішою людиною в світі викликало обурення у деяких зарубіжних виданнях. Зокрема британська The Guardian написала з цього приводу статтю під заголовком «Путін швидше посередність, ніж мачо». На думку видання, Forbes покликано пропагувати та розвивати вільне індивідуальне підприємництво, а не захоплюватися Путіним за те, що той, за висловом журналу, «зміцнив власний контроль над Росією». А якщо владу оцінювати ступенем авторитарності правління, то тоді «номером один» у списку, безсумнівно, повинен бути Кім Чен Ин», — іронізує видання. В той же час не може викликати подиву те, що в списку не знайшлося місця для Хілларі Клінтон, державного секретаря США, яка цілком може стати наступним американським президентом.

Слід зазначити, що в Forbes миттєво відреагували на цю критику. Власник цього видання Стів Форбс написав статтю, в якій пояснив, що критики рішення Forbes назвати найбільш впливовою людиною в світі Володимира Путіна, а не Барака Обаму, не враховують двох важливих обставин.

«По-перше, не треба плутати вплив США як держави з впливом Обами як глави цієї держави. Штати сильно випереджають Росію як у економічній, так і військовій могутності. З цим ніхто не сперечається. Але наше дослідження стосується не країн або компаній, а людей. По-друге, і це навіть більш важливий фактор, Обама з власної волі демонструє слабкість на міжнародній арені. Так, у внутрішній політиці він постійно показує силу, зосереджуючи на собі важелі управління економікою», — стверджує Форбс. Він також вважає, що зовнішня політика Обами не просто применшує роль Америки — вона ставить під загрозу стабільність усього геополітичного світоустрою.

«День» звернувся до провідного наукового співробітника Московського центру Карнегі Лілії ШЕВЦОВОЇ з проханням прокоментувати рішення Forbes, і те, як ця оцінка може вплинути на дії президента РФ.

«ВІДБУВАЄТЬСЯ ДЕФОРМАЦІЯ ВСІЄЇ СИСТЕМИ ОЦІНКИ ВПЛИВУ ОСОБИСТОСТІ ТА ОЦІНКИ ВПЛИВУ ПОДІЙ...»

— Звичайно, сама ця оцінка — Путін найвпливовіший політик світу, — сприймається як жарт людей, позбавлених почуття гумору. Можливо, у редколегії Forbes у цій оцінці проявилося якесь прагнення пожартувати. Але якщо, дійсно, редакція Forbes разом зі Стівом Форбсом поставилася до цього питання серйозно, ми можемо констатувати вже цілком очевидну тенденцію: повну девальвацію системи критеріїв при оцінці ступеня впливовості світових політиків. І ця девальвація або деградація системи критеріїв і взагалі критеріїв оцінки з’явилася не тільки в журналі Forbes, але навіть в діяльності таких вагомих міжнародних інститутів, як Нобелівський комітет. Скажімо, коли цей комітет видав премію за мир Обамі — це був, звичайно, певний кредит, але весь світ застиг в здивуванні: за що Обамі дають премію? Коли Нобелівський комітет видав премію Європейського Союзу — це теж викликало деякий подив, так само як те, що Нобелівська премія була видана зовсім невідомій організації, яка займається боротьбою з хімічною зброєю. Власне, відбувається деформація всієї системи оцінки впливу особистості, і оцінки впливу подій, що свідчить про дезорієнтацію у світових політичних колах. І дуже характерно, що це явище відбувається в період, коли світ, у тому числі ліберальні демократії, застигли в кризі. Тому ситуація, коли найбільш розвинене суспільство перебуває в кризі, система оцінок, погляду на світ, оцінка того, що важливо чи не важливо, що впливово, що не впливово — починає ставати абсолютно незрозумілою або ж починає здаватися абсолютно абсурдною. І оцінка Forbes про вплив та роль Путіна як раз — частина цього досить глобального парадоксу, коли світ втратив здатність тверезо і адекватно оцінювати людей і події, а це вже ознака кризового мислення. Тому що, коли ми говоримо, що Путін найвпливовіший, то виникає питання: впливовий порівняно з ким, порівняно з Обамою? Навіть якщо Обама є неефективним лідером за оцінкою Forbes, то неефективність Обами не означає ефективності впливу Путіна.

На що впливає Путін? Путін не може вплинути на розвиток власної країни Росії, яка перебуває в стадії стагнації, а в ряді сфер — і деградації. Якщо Путін не може ефективно керувати Росією, то яким чином він може виявитися найвпливовішим політиком світу? Тільки тому, що він витягнув Обаму і західних лідерів з неприємної ситуації з Сирією? Але той факт, що він врятував репутацію Обами, не робить Путіна найвпливовішим або взагалі впливовою людиною. Ми в цьому випадку маємо справу з неадекватною, абсурдною навіть провокаційною оцінкою, яка, не виключено, є наслідком партійних уподобань редакції Forbes: ось в пику Обамі ми зробимо Обамі неприємно, поставивши на перше місце Путіна, може бути, таким чином ми дамо Обамі ляпас. Може бути, це спосіб республіканців ще більше принизити ненависного їм президента Обаму, з яким вони вже борються стільки років.

Неадекватна оцінка такої особистості, як Путін, може породжувати у нього неадекватну оцінку або неадекватні дії. Перебільшення впливу Путіна може провокувати його, а також Кремль, до неадекватної політики як усередині Росії, так і за її межами.

ПЕРЕБІЛЬШЕННЯ ВПЛИВУ ПУТІНА МОЖЕ СПРОВОКУВАТИ ЙОГО ДО НЕАДЕКВАТНОЇ ПОЛІТИКИ

— І як «Людина світу за 2013 рік» може продемонструвати свою впливовість?

— Він може це зробити стосовно до російського суспільства, нехтуючи його інтересами, запитами. Він може продемонструвати це, вирішуючи долю інших країн. Ось вам тест на ступінь впливовості Путіна: завадить він руху України в Європу чи ні. Це найбільш безпосередній тест на впливовість Путіна. Якщо він настільки впливовий або навіть супервпливовий у світі, то якою мірою він спробує здійснити свій вплив на Україну? Це риторичне питання.

— І як ви думаєте, адже, як відомо, напередодні саміту в Бухаресті в квітні 2008 року, Путін з’їздив у Берлін і переконав Меркель не давати ПДЧ Україні. Чи зможе він зробити це і тепер?

— Гадаю на українське питання впливатимуть три фактори. По-перше, розкол Заходу та відсутність особливого інтересу до чого б то не було, крім своїх проблем. По-друге, відсутність мобілізуючої лобістської ролі Америки, яку грав свого часу Буш-молодший під час Бухарестського саміту і яку Обама не збирається грати взагалі ні в інтересах Європи, ні України. По-третє, поведінка української еліти і Януковича в питанні Тимошенко. Ось ці чинники є головними. Але, як ми знаємо, впродовж кількох останніх місяців, починаючи з торговельної війни Росії з Україною, російська влада і Кремль робить все, щоб прискорити прагнення Януковича не стати українським Лукашенком. Я не виключаю, що останні дії російської влади: на кордоні зупиняють фури, вимагають передоплату за газ, — може, нарешті, прискорять дозрівання Януковича, і він зважиться бути скоріш на орбіті Європи, ніж Януковичем в ролі Лукашенко за царя Володимира.

Але, мені здається, основна проблема України не в листопаді, а в процесі. Навіть якщо Україна підпише угоду 29 листопада — це аж ніяк не врятує її від обіймів Росії. Я відчуваю, що в останні дні з боку російської дипломатії є таке прагнення грати гудком: добре, нехай вони йдуть — це їхня особиста справа, — я не виключаю, що в Росії є думка: нехай Україна спробує, що таке юшка по-європейськи, нехай підпишуть асоціацію — зрозуміють, що треба робити реформи. А вони є болючими, та найболючіші припадуть на період виборів 2015 року, і тоді вони побіжать до Москви і Росії, тоді Янукович приповзе на колінах. Тому що тут, у Москві, ставлення до українських процесів таке: листопадовий саміт — просто лише кома, сходинка в тривалому процесі, ніщо ще не закінчено, і ми ще поборемося за Україну.

«ВАКУУМ СТВОРЮЄ У ПУТІНА УЯВЛЕННЯ ВЛАСНОЇ СИЛИ ТА ВЕЛИЧІ»

— А чи намагатиметься Путін відтворити другий полюс або двополярную систему, як це було в часи існування СРСР?

— Якщо прочитати нову концепцію зовнішньої політики лютого цього року, валдайську промову Путіна, а тим більше подивитися на мову його тіла, то, в принципі, я не виключаю, що він цілком усвідомлено і цілеспрямовано говорить про те, що Захід відходить, залишається вакуум, і Росії потрібно заповнити цей вакуум, і вона повинна бути не тільки спойлером, але і арбітром. Ніби є всі підстави для здійснення цієї концепції нової інтеграції навколо євразійського союзу. Інша справа, що їй нема чим заповнити цей вакуум. Але вакуум створює у Путіна уявлення власної сили і величі. Адже дуже легко відчувати велич і силу в порівнянні з партнерами чи опонентами, які перебувають в цейтноті і паралічі.