Макрон: «Вікно можливостей»

Останнім часом увага світових ЗМІ та європейців зосереджена на нещодавно обраному президентові Франції Еммануелі Макроні. Це й зрозуміло: 39-річний політик понад рік тому створив рух під назвою «Вперед!», завдяки якому переміг на президентських виборах у травні цього року, ставши наймолодшим в історії Франції главою держави. Його рух на парламентських виборах отримав більшість у Національних зборах.

«День» звернувся до професора Паризької школи міжнародних відносин SciencePoUniversity Марі МЕНДРАС із проханням розповісти про феномен Макрона, очікування французів від нового глави держави, а також дати оцінку його першим діям на міжнародній арені: зустрічі з Путіним і Порошенком, які спричинили неабиякий резонанс, а також пояснити, яку мету переслідує французький лідер, запросивши Трампа на військовий парад 14 липня.

«МАКРОН — ПРОГРЕСИСТ АБО, ІНАКШЕ КАЖУЧИ, РЕФОРМАТОР»

Еммануель Макрон — прогресист або, інакше кажучи, реформатор. Він розуміє необхідність структурних реформ. Ідеться насамперед про реформу трудового законодавства і пенсійну реформу. Оскільки він тепер популярний, а також має більшість у парламенті, існує шанс, що він може вмовити профспілки і працедавців і швидко реалізувати згадані вище реформи.

Інакше кажучи, наразі у Макрона велике вікно можливостей. Хоча все це буде складно реалізувати, оскільки Франція — велика країна, існують доволі сильні профспілки, а також державні підприємства, які мають великий вплив.

Це можливо лише в разі, якщо президент має таку популярність і політичну волю. А у Макрона така воля є, і більш того — він незалежний від партій. Такого у Франції ніколи не було.

Я розумію, що Макрон хоче робити у сфері економіки. Водночас досі мені не дуже зрозуміло, що він думає про наше суспільство, яке, як і в Україні, є доволі строкатим. Напевно у нього є якийсь погляд на суспільні тенденції, але він не висловлюється на цю тему, оскільки дуже багато займається міжнародними справами.

Йому треба якось показати, що він глава держави, головнокомандувач. І останніми тижнями це було його головним завданням.

Що стосується наміру Макрона виступити перед депутатами Національних зборів. Такого у нас ніколи не було. Зазвичай у парламенті на початку сесії виступав прем’єр-міністр, який представляє більшість. Мені здається, що цим кроком Макрон хоче дуже чітко продемонструвати, що він головний у країні і могутній президент.

Це й зрозуміло. Адже Франсуа Олланд був слабким президентом, у нього не було авторитету, політичної волі і популярності. Те ж саме стосується Саркозі, особливо в останні роки президентства.

«ДУМАЮ, ЩО МАКРОН НЕ ЗЛОВЖИВАТИМЕ СВОЄЮ ПОПУЛЯРНІСТЮ»

Французи хочуть відчути, що є політична воля і політична, економічна, суспільна стратегія і що цей президент — Макрон — знає, куди вести Францію.

З другого боку, мені здається, треба уважно дивитися на його поведінку. У нас, у Франції, особлива система, вона не на 100% президентська, і вона має баланс влади. Уряд і більшість у Національній асамблеї і президент — між ними завжди існував баланс. Я думаю, що Макрон знайде помірний баланс і не зловживатиме своєю популярністю і своїм шансом. І що він працюватиме в рамках конституції, а також дослухатиметься до думки громадян. У нього хороше оточення, і він твереза людина.

На жаль, головні посади в уряді і Національних зборах отримали чоловіки. З другого боку, добре, що у нас у парламенті 40% жінок, і це набагато краще, ніж 23% у попередньому парламенті. Це хороший тренд, але всі важливі посади обійняли чоловіки.

«ПАРИЖ ПІДТРИМУВАТИМЕ СУВЕРЕНІТЕТ І ТЕРИТОРІАЛЬНУ ЦІЛІСНІСТЬ УКРАЇНИ»

— Хотілося почути вашу думку про перші міжнародні кроки Макрона: його зустрічі з Путіним у Версалі й у палаці Єлисейському з Порошенком, а також запрошення Трампа на військовий парад 14 липня до дня взяття Бастилії.

— Мені здається, що Путін дуже хотів отримати запрошення від Макрона. Над цим дуже активно працювало посольство Росії в Парижі. Восени минулого року приводом для візиту російського президента було відкриття церкви, але тоді Олланд сказав, що він не зустрічатиметься з Путіним через бомбардування в Алеппо. Для президента РФ це була образа. І він дуже хотів узяти реванш. З другого боку, Макрон хотів своїм запрошенням Путіна показати, що він міжнародний політик. Французький президент мав дуже добрий вигляд, чого не можна було сказати про Путіна.

Що стосується зустрічі Макрона з Порошенком, то тут важлива чіткість офіційної позиції Франції щодо України. А це подовження Мінського процесу, і санкції зберігатимуться, доки Росія не виконає своїх зобов’язань щодо Мінська-2. І Париж підтримуватиме суверенітет і територіальну цілісність України.

Можливо, Путін мав надію, що і Макрон, і Трамп підуть на компроміс щодо України. Але цей компроміс неможливий. Коли російський президент не поважає зобов’язань і коли він загрожує безпеці всієї Європи і намагається дестабілізувати східний регіон України й підірвати українську державу, то ми, Європа і НАТО, не йдемо на компроміс. «Червоною лінією» є воєнні дії.

«МАКРОН НАМАГАЄТЬСЯ ПРОДЕМОНСТРУВАТИ, ЩО ВІН МОЖЕ ВИБУДОВУВАТИ СТОСУНКИ З ПУТІНИМ І ТРАМПОМ»

Чесно кажучи, ми не знаємо, що у Путіна в голові. Ніхто точно не знає, чого він чекав у Версалі і чого він чекає від зустрічі з Трампом на полях саміту G20 у Гамбурзі 7 липня. Ми не знаємо, що у Трампа в голові і чого чекати від нього, коли він буде присутній у Парижі на військовому параді 14 липня. Зі свого боку, очевидно, цим запрошенням Трампа на військовий парад Макрон намагається продемонструвати, що він може вибудовувати стосунки з такими лідерами, як Путін і Трамп.

Для європейців і для вас у Києві дуже складно працювати з непередбачуваними президентами і у Вашингтоні, і в Москві. Це зовсім новий контекст, і напевно тому Макрон має намір якось показати, що Франція, як Німеччина та Європа в цілому, вимушена грати роль у забезпеченні безпеки на континенті і що це новий початок для ЄС не лише як політичного й економічного актора, а й як актора в міжнародних відносинах. По-моєму, це чудово, що Європа нарешті знайде своє місце в балансі сил.