Майбутнє Європи після виборів у Німеччині

Спостерігачі заламують руки з приводу недавніх виборів у Німеччині, на яких великі центристські партії — ХДС та СДПН    — зазнали серйозних невдач, тоді як крайньо-праві перевершили очікування. Але вибори також підірвали правлячу коаліцію, яка занадто довго уникала вкрай необхідних реформ.

Немає жодних сумнівів, що результати недавніх федеральних виборів Німеччини є настільки ж важливими, як і незвичайними. Партії, що протягом багатьох років домінували в німецькій політиці — соціал-демократи із СДПН та Християнсько-демократичний союз (ХДС), а також його баварський партнер Християнсько-соціальний Союз (ХСС) — зіткнулися з нижчою підтримкою виборців.

Виборчі кампанії ХДС/ХСС та СДПН, що зосереджувалися на внутрішніх проблемах, були надзвичайно провінційними. Найбільш широко обговорювані теми включали пропозицію заборонити дизельні двигуни, податкову політику, ставки орендної плати та проблеми внутрішньої безпеки. Так, це важливі питання для німецьких виборців. Але коли доходило до найактуальніших проблем, що стоять перед Європейським Союзом та єврозоною, центристські партії Німеччини переважно мовчали.

Ці проблеми є численними та різноманітними. Сполучене Королівство веде переговори щодо виходу з ЄС, й існує глибока невизначеність щодо майбутніх відносин Великобританії та ЄС  (яка відчайдушно потребує заходів, що запобігли б подальшому падінню демократії та верховенства права в Польщі та Угорщині). Він досі не знайшов довгострокового рішення для міграції та кризи біженців. А ще він має протистояти викликам безпеки, що виникають внаслідок тероризму та дій реваншистської Росії й некерованої Америки часів президентства Дональда Трампа. У той же час, хоча єврозона нарешті демонструє ознаки зростання, його відновлення все ще потребує стабілізації.

Те, як ці питання вирішуються (чи не вирішуються), визначить майбутнє Європи та місце Німеччини в ній. Центристські німецькі лідери мали обговорювати їх більш широко, коли вони вели свої кампанії на телестудіях, у конференц-залах, університетських аудиторіях та на вулицях міст. Ця ж таки нездатність двох великих партій зробити це, частково пояснює, чому вони втратили підтримку. Тимчасово й безсистемно вирішуючи малі проблеми та уникаючи великих проблем, ХДС/ХСС та СДПН створили вакуум. А популістські націоналісти з крайньо-правої Альтернативи для Німеччини (АдН) були тільки раді заповнити його, набираючи цим 13 відсотків голосів.

Щоб зіпхнути ці неліберальні елементи на узбіччя, Європі доведеться проводити значущі реформи. І єдиний спосіб це зробити — через об’єднання сил тих європейців, які все ще стоять за ліберальну демократію.

Після повідомлення про результати виборів у Німеччині багато аналітиків швидко дійшли висновку, що це завдало важкого удару французькому президентові Еммануелю Макрону та його плану посилення європейського проекту. Але я не погоджуюся з цією оцінкою. Не забуваймо, що саме міністр фінансів Німеччини, представник ХДС Вольфганг Шойбле, заблокував більшість запропонованих реформ у єврозоні протягом останнього десятиліття.

Таким чином, інший погляд на результати виборів у Німеччині передбачає їхнє сприйняття як можливості для старту нових процесів. Кінець «великої коаліції» між ХДС та СДПН може означати кінець політичної стагнації не тільки в Німеччині, а й на європейському рівні.

Німецькі переговори щодо утворення коаліції після виборів ведуться просто зараз, і, оскільки СДПН твердо вирішила не входити в новий уряд, найбільш імовірним результатом є створення «ямайського альянсу» (названого так за кольорами прапора цієї країни), який включатиме ХДС, Вільних демократів (ВДП) і Зелених. Хочеться сподіватися, що наступний уряд Німеччини включатиме проєвропейських політиків зі свіжими ідеями та готовністю стимулювати проведення реформ на європейському рівні, можливо, схожих на те, що запропонував Макрон. У такому разі нова команда лідерів може стати рушійною силою, яка визначить роль Німеччини в Європі на багато років.

Як і Макрон, ВДП прагне зробити Європу більш демократичною: вона підтримує транснаціональні списки кандидатів для виборів на рівні ЄС і хоче зблизити європейських громадян через проведення демократичних партійних з’їздів у державах-членах. ВДП також наполягає на спільних європейських правилах щодо міграції та для спільного кордону й берегової охорони. Крім того, вона підтримує створення європейського ФБР для координації боротьби з тероризмом.

Керівник ВДП Крістіан Лінднер правильно стверджує, що положень пакту стабільності та економічного зростання ЄС слід дотримуватися й що витрачання грошей платників податків без належної бюджетної підзвітності стимулюватиме лише популістські та націоналістичні сили, такі як АдН. На щастя, у цьому відношенні його світогляд не конфліктує з Макроновим. Обидва погоджуються, що Європі потрібне краще управління, засноване на комбінації послідовно застосовуваних фіскальних правил і збільшення інвестицій.

Це є вирішальним моментом для Європи. Ми, європейці, повинні знайти рішення спільних проблем, і нам потрібно, щоб Німеччина та Франція взяли на себе провідну роль. Франко-німецька вісь, яка підштовхувала європейську інтеграцію в минулому, має зробити це знову. Я впевнений, що новий коаліційний уряд в Німеччині зможе співпрацювати з Францією для побудови більш тісного політичного та економічного союзу. Створення демократичного ЄС є єдиним способом відбити націоналістичний натиск, якому європейський проект мав на меті запобігти.

Гі ВЕРГОФСТАДТ, колишній прем’єр-міністр Бельгії, президент Альянсу лібералів та демократів за Європу (АЛДЄ) в Європейському парламенті та автор книжки «Останній шанс Європи: чому європейські держави повинні сформувати більш досконалий союз».