Навіщо глава РФ приїхав до Криму?

13 серпня розпочалася дводенна поїздка президента РФ Володимира Путіна до незаконно анексованої в України Автономної Республіки Крим. Згідно з повідомленням прес-служби глави російської держави, Путін проведе у Севастополі оперативну нараду з членами Ради Безпеки. І 14 серпня  він зустрінеться з членами фракцій політичних партій у Державній Думі. «Очікується відкрита розмова з парламентаріями щодо актуальних питань життя країни, які порушувалися на зустрічах депутатів з громадянами й трудовими колективами, зокрема в Республіці Крим. Особливу увагу планується приділити питанням практичної партійної роботи в сучасному конкурентному середовищі. У зустрічі візьмуть участь голова уряду Дмитро Медведєв, голова Державної Думи Сергій Наришкін, керівники фракцій політичних партій у Держдумі, а також глави федеральних міністерств. Під час поїздки відбудеться зустріч з діячами культури,  на якій планується обговорити питання інтеграції Республіки Крим в культурний простір Російської Федерації», — говориться в повідомленні прес-служби.

«День» попросив провідного наукового співробітника Московського центру Карнегі Лілію ШЕВЦОВУ прокоментувати другий візит Путіна на окупований півострів.

— Нарада Володимира Путіна зі своїм Радбезом і членами фракцій Держдуми в Севастополі — це ще один жест, який має сказати Росії й світу: «Я не відступлю!  Принаймні, не віддам Крим».

Путін зі своєю командою технологів  явно напружує уяву, щоб знайти риторичні прийоми, жести, дії, які б підтвердили твердо суть його намірів і позиції і його впевненість у собі. «Посиденьки» в Криму — це демонстрація того, як працює кремлівська уява. Тепер у Криму проводитимуть конкурси, семінари, змагання — і все з метою довести — Крим Наш і ми не відступимо. Порядок денний «посиденьок» може бути різною мірою абсурдним. Приклад абсурдизму — нинішнє обговорення з держдумівцями «практичної партійної роботи в конкурентному середовищі»!  Яке в Росії «конкурентне середовище»?! Нікого не хвилює відсутність сенсу — в цьому і є сенс зусиль Кремля довести своє право порушувати  світові правила.

Звичайно, цими заходами в совковому стилі Путін посилає й загальніший — на його думку — месидж: не чекайте від мене визнання поразки! Він не може вийти з військової парадигми й перестати бути військовим президентом. Що в такому разі робити з військово-патріотичною істерією, яку він створив?!

Тож ми маємо справу з  відчайдушним кремлівським пошуком символів і «смислів» воєнного часу  й воєнної «перемоги» для Росії — в ситуації, коли Росія зазнає стратегічної поразки.