Непохитна Софія

Хоча патріарх Московський і всієї Русі Кирилл здійснив візит до Софії ще на початку березня, обговорення резонансної заяви, яку він зробив у цій країні, тривають досі. Нагадаємо, що російський духовний лідер під час святкування 140-річчя з дня визволення Болгарії від Османського ярма дорікнув президенту Румену Радеву, що той подякував за національне визволення не лише російській армії, а й іншим народам - румунам, українцям, білорусам, фінам, полякам, латишам.

Микола Балтажи - про візит до Болгарії патріарха КириллаРеакція болгарської сторони була досить різкою. Втім президент країни висловив свою позицію аж за дев’ять днів після візиту, сказавши, що прийняв російського патріарха, як духовного лідера, "але він вирішив поїхати, як політик", цитує його The Sofia Globe. Він також наголосив, що працюватиме над відродженням болгарсько-російських відносин, які інші руйнували роками і продовжують робити це. Крім того, досить різкою була реакція віце-прем’єр-міністра Валерія Сімеонова, який назвав патріарха Кирилла "агентом КДБ", передає Радіо Свобода. Водночас віце-президент Іліана Йотова  наголосила, що "тон російського патріарха Кирила був неочікуваним і неприйнятним", передає Укрінформ.

"І ВЛАДА, І НАВІТЬ ПРОРОСІЙСЬКА ОПОЗИЦІЯ НЕ СПРИЙНЯЛИ ПОВЧАЛЬНОГО ТОНУ РОСІЙСЬКОГО ПАТРІАРХА"

"День" уже писав про цей інцидент у матеріалі "Як «рухома любов’ю» Росія болгарського президента повчала, але отримала відсіч". Тепер ми звернулися з проханням прокоментувати цей інцидент до Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Болгарія Миколи БАЛТАЖИ:

-  Як у Болгарії поставилися до нещодавнього візиту патріарха Кирила та його резонансних заяв, що ніби то лише Росія звільнила Болгарію. Що вони означають і як сприймаються владою і громадянами?

- Візит російського патріарха та його заява стосовно виключної ролі Росії у визволенні Болгарії від османського ярма, висловлена у менторському тоні на зустрічі президентом Р. Радевим, спричинили справжній скандал у болгарському політикумі. Адже, тут традиційно вважалося, що у цій боротьбі брали участь не лише росіяни, а й українці, фіни, литовці, румуни, представники інших народів, національностей і етнічних груп.

Треба віддати належне болгарським президентам, які періодично згадували про це у виступах з нагоди відзначення національного свята 3 березня. Теперішній президент Р. Радев також зробив згадку про представників різних народів, включаючи українців, але у виступі не на Шипці, де він був присутній разом з патріархами двох країн, а під час урочистої церемонії на площі Народних Зборів в Софії. Окрім цього, прем’єр-міністр Б.Борисов на зустрічі з Кирилом інформував про висловлену главам урядів України, Польщі і Фінляндії вдячність за участь народів цих країн у визволенні Болгарії. Відтак, не можна не бачити, що заява Кирила була відповіддю на неочікувані висловлювання болгарської влади.

Переважна більшість аналітиків справедливо зазначають, що патріарх виступив у ролі, радше, не духовника, а політика, а його сигнали співзвучні з риторикою Кремля та є частиною агітаційною компанії по виборах президента РФ. Про це свідчить і тональність дискусії на російських телеканалах, під час яких пролунали образливі висловлювання на адресу «неблагодарних» болгарських політиків високого рангу.

Варто зазначити, що протягом багатьох десятиліть царська, радянська і путінська пропаганда насаджувала у свідомість болгар міф про виключну роль Росії та «підсвідомий» характер дружби з «братушками», метою якої є формування почуттів лояльності, слухняності та вічної вдячності. Не випадково, міністр закордонних справ Екатерина Захарієва висловила думку, що вдячність, як і любов, не  вимагається – вона або є, або її немає. При цьому вона зазначила, що Болгарія не вимагає від Росії повсякденної вдячності за надану їй слов’янську азбуку.

На політичному вимірі візиту патріарха наголосив і президент, який після тижневої паузи заявив, що першого в Болгарії зустріли як духовного лідера, а він вирішив поїхати як політик. Глава держави також наголосив, що болгарська вдячність Росії – це вдячність вільних людей, які поважають і пам’ятають свою історію, вона не може бути за рахунок гідності. Попри це, керівництво правлячої консервативної партії ГЕРБ звернулося до адміністрації президента з щодо надання стенограми зустрічі, стверджуючи, що він не захистив належним чином національного інтересу країни.

Але політична складова місії патріарха виявилася ще у Москві, за день до його від’їзду до Софії, коли він в інтерв’ю Болгарському національному телебаченню дав упереджену оцінку ситуації в Україні.

Водночас, у демарші патріарха місця для Україні не знайшлося, адже на тлі теперішньої військової агресії проти нашої держави, коли російські військові і найманці підняли руку на нашу свободу, Росії явно не пасує роль визволителя і миротворця в Болгарії.

Внесок українців був величезним. Достатньо сказати, що на території тодішньої України було розквартировано і сформовано десятки полків, які були переміщені на Балкани. Йдеться про участь у війні десятків тисяч військових, добровольців, медиків. Тисячі наших співвітчизників, які у лавах царської армії були змушені разом з росіянами воювати не задля безкорисного звільнення болгар, а передусім за посилення геополітичних імперських позицій Росії в регіоні, віддали своє життя за болгарську свободу.

На Шипці було смертельно поранено молодшого брата Панаса Мирного Юрія Рудченка, у визвольній боротьбі брали участь Йосип Шевченко - племінник Кобзаря, видатний діяч українського театру Микола Садовський та ін. Не можна згадати про легендарних генералів Федора Радецького і Михайла Драгомирова та багатьох інших тісно пов’язаних з українською землею воєначальників, яких болгари шанують серед героїв визвольної боротьби. Українські прізвища можна знайти на численних братських могилах і пам’ятниках по всій Болгарії. На превеликий жаль, у свідомості болгар українці закарбувалися як росіяни. Ця важлива тема - предмет особливого дослідження, але залишимо її історикам.

- Була різка заява щодо Кирила віце-прем'єра Болгарії Валерія Сімеонова. Як її оціните?

- Заява болгарського віце-прем’єра, який очолює Національний фронт порятунку Болгарії, викликала не менший резонанс, ніж висловлювання російського патріарха. Вона віддзеркалює існуючий у політичних колах і суспільстві рельєфний водорозділ стосовно тлумачення фактичної, а не видуманої ролі Росії у визволенні Болгарії, а також намагання Кремля посилити гібридну війну і диктат в Болгарії та на Балканах. Власне, це був єдиний урядовець, який публічно наважився, хоча і у недипломатичному тоні, відкрито захистити національну гідність болгар.

Відтак, різка заява віце-прем’єра В. Сімеонова не могла не знайти підтримки з боку демократичної частини суспільства, яка бачить майбутнє країни у поглибленні інтеграції в ЄС і НАТО, а також її остаточному звільненні від васальної залежності з боку Росії. Водночас, лідери двох інших націоналістичних партій - ВМРО та особливо «Атаки» (обидві є частиною блоку «Об’єднані патріоти», що входить до урядової коаліції на чолі з партією ГЕРБ), дистанціювалися від заяв віце-прем’єра. А голова атакістів і парламентської фракції об’єднаних патріотів вимагав його вибачення перед патріархом та навіть відставки.

Урядовець, відомий своєю незалежною позицією та сміливими заявами, відмовився від вибачення, настоюючи на своїй правоті. За його словами, якщо люди, які знаходяться при владі в Росії, ототожнюють себе з позицією патріарха Кирила, то це означає, що вони хочуть не лише вдячності, а й підкорення, служіння та приниження болгар. У цьому контексті в якості гідної протидії агресії з боку Росії він навів подвиг болгарського генерала Івана Колева (народився на Одещині). Під час Першої світової війни, коли Росія на боці Антанти воювала проти Болгарії, він виголосив сповнену справжнім патріотизмом фразу: Бог мій свідок, що поважаю росіян, які звільнили нас від рабства. Але що роблять їхні військові у низинній Добруджі? Будемо їх бити і прогонимо, як і кожного іншого ворога об’єднаної Болгарії.

Резюмуючи, варто зазначити, що і влада, і навіть проросійська опозиція в обличчі БСП не сприйняли повчального тону російського патріарха. Попри це, черговий скандал довкола антиболгарських заяв з боку високопоставлених представників Росії засвідчив, що як керівництво держави, так і політики, які представляють різні партії, продовжують сповідати лінію на відновлення  повноцінного діалогу з РФ. Водночас, посилаючись на гарні історичні зв’язки з Росією та прагматичні інтереси Болгарії, вони, за невеликим виключенням, уникають публічного засудження військової агресії Кремля проти України, включаючи незаконну окупацію Криму.