Обидва гірші?

На президентських виборах 9 квітня перуанці повинні зробити вибір між Олланта Хумала Тассо — націоналістом і колишнім командуючим армією, який пропонує радикальні економічні та соціальні зміни, й Лурдес Флорес Нано, яка збирається й надалі проводити неоліберальну політику в країні. Хоч хто б переміг на цих виборах, їхній результат матиме відлуння в усій Латинській Америці.

Перемога Хумала підтвердить падіння привабливості неоліберальної політики, яка домінувала на континенті з 1980 х років. Питання полягаєв тому, який курс вибере Хумала. Чи вирішить він підтримати неформальну «вісь» венесуельського популіста Уго Чавеса (також колишнього військового) й Ево Моралеса з Болівії, чи ж йому, як і бразильському президентові Лула да Сильва й аргентинському президентові Нестору Кирчнеру, буде ближче поєднання адміністративної ефективності з риторикою лівого спрямування?

Із іншого боку, перемога Флорес (а також Альваро Урібе, переобрання якого на посаду президента Колумбії в травні здається безперечним) означатиме продовження опору антиамериканської лівої тенденції, що спостерігається на континенті. Флорес — кандидат від Соціал-християнської партії, яка представляє альянс правих сил, — пропонує продовжити неоліберальну політику нинішнього президента Алехандро Толедо, що привела за минулі чотири роки до значного посилення економічного зростання, надходження іноземних інвестицій і зростання експорту.

Проблема Флорес полягає в тому, що половина населення країни ще не встигла відчути ефект політики Толедо й живе за межею бідності, що дає Хумала політичний шанс. Хумала закликає до корінної зміни економічної політики Перу, зокрема, за допомогою перегляду концесійних контрактів із іноземними компаніями, підвищення податків для багатих і зниження заробітних плат конгресменам і членам уряду, що, за словами його опонентів, є «старомодним популізмом, який погубить країну».

Флорес, яка вважалася фаворитом впродовж більшої частини виборчої кампанії, втратила підтримку внаслідок своїх зв’язків із могутніми вітчизняними й іноземними бізнес-інтересами. Так, наприклад, її часто бачать у компанії Артуро Вудмана — давнього товариша Діонісио Ромеро — найбагатшої людини в Перу, бізнесмена, який без жодних докорів сумління просив про послуги Владіміро Монтесіноса — радника президента, який ненавидить Альберто Фухиморі, що перебуває у в’язниці за обвинуваченням у корупції.

Але й Хумала навряд чи можна назвати святим. Він приховав інформацію про своє військове минуле на початку передвиборної кампанії, й сьогодні проводиться розслідування передбачуваних випадків порушення ним прав людини. У 1983 році він пройшов курс у сумнозвісній Школі обох Америк (School of the Americas) — інституті з підготовки до придушення повстанської діяльності, де багато найжорстокіших військових регіону навчилися свого ремесла. У 1992 році він командував військовою базою в амазонському селі, де вирощували коку, де партизани «Сендеро Луміносо» і банди наркоторговців працювали разом. Сім’ї зниклих безвісти, убитих і тих, хто зазнав тортур, повідомили пресі, що всі ці звірства було вчинено за наказом Хумала.

У листопаді 2000 року Олланта Хумала очолив невелике озброєне повстання проти режиму Фухиморі, що доживає останні дні. Але противники Хумала стверджують, що він взявся за зброю, щоб допомогти втекти Монтесіносу, який уже був у розшуку, але встиг вислизнути на борту парусного судна у бік Галапагоських островів у день перевороту.

Хумала заперечує все, й жодне з цих обвинувачень не завдало йому шкоди. Але зростанням його популярності в опитуваннях громадської думки стурбовані не тільки іноземні інвестори й великі вітчизняні компанії. Занепокоєні й Сполучені Штати. У своєму останньому звіті з глобальної торгівлі забороненими наркотиками держдепартамент США підкреслив зростання врожаю коки в Перу та Болівії в минулому році. Звіт пов’язує це зростання з «націоналістичною пропагандою», що має місце в обох країнах. Вашингтон вважає, що курс, направлений на боротьбу з торгівлею наркотиками, зазнає краху на радість наркодільцям, якщо люди, які вирощують коку, й надалі солідаризуватимуться з націоналістами, які захищають виробництво коки.

Олланта Хумала виступає проти обов’язкового й масового знищення плантацій коки, заявляючи, що він індустріалізував процес виробництва коки й буде експортувати продукцію, не даючи їй, таким чином, потрапити в руки наркодільців. На зустрічі з Ево Моралесом він говорив про спільний намір обговорити це питання з представниками уряду США. Але в США політика з боротьби з наркотиками, вироблена лідерами націоналістичного спрямування, на частку країн яких припадає понад половину американського ринку кокаїну, навряд чи викличе довіру.

Те ж саме справедливе і для інвесторів, особливо з Чилі, чиї капіталовкладення в Перу становлять 1,5 мільярда доларів. Хумала шанує двох перуанських військових диктаторів — Касереса, який воював із Чилі, й Веласько Альварадо, який націоналізував нафтові й гірничодобувні компанії, який перерозподілив землю і тримав під контролем пресу. Фактично Хумала виділив контракти з чилійськими фірмами й чилійські інвестиції як такі, що підлягають перегляду. Водночас він говорить про посилення армії, що означає закупівлю зброї.

А Флорес, навпаки, пропонує бізнесменам та інвесторам стабільність і захист з боку закону. У той же час, визнаючи, що Перу не досягла великого прогресу в боротьбі з бідністю, вона обіцяє створювати 650 тисяч нових робочих місць на рік. Незалежно від того, наскільки реалістичною є ця обіцянка, багато хто вважає її кандидатуру необхідною для збереження демократії в країні, тоді як Олланта Хумала пропонує змінити політичну систему шляхом прийняття нової конституції.

Згідно з опитуваннями громадської думки, на сьогодні обидва кандидати мають практично однаковий рейтинг, але коли перуанці прийдуть на виборчі дільниці 9 квітня після багатьох років бідності й нерівності, цілком можливо, що народне обурення переможе. Якщо це станеться, то Чавес і Моралес можуть знайти союзника в наступному президентові Перу.

Ейнджел ПАЄЗ — викладач і дослідник при Університеті Ліми (Universidad de Lima) в Перу, а також голова відділу журналістських розслідувань газети «Ла Републіка»