Оновлений Каддафі
Лівія «прорвалась» через ізоляцію
На останній 59-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у вересні цього року Лівія знову нагадала світу про себе. На цей раз родзинкою виступу лівійського представника стала ініціатива полковника Каддафі створити «комітет мудреців» при ООН, який залагоджуватиме світові конфлікти й до складу якого повинні увійти троє колишніх президентів — екс-президент США Білл Клінтон, колишній президент СРСР Михайло Горбачов, а також екс-президент ПАР Нельсон Мандела. Сам Муаммар Каддафі до Сполучених Штатів їхати не захотів, оскільки Америка для нього як була злом, так і залишилась. У той же час, сам лідер лівійської революції увійшов у XXI століття оновленим.
Поворотною подією у ставленні лівійського лідера як до західного світу, так і до зовнішньої політики, що проводить Лівія, стала трагедія 11 вересня 2001 року в США. Саме Каддафі одним з перших лідерів мусульманських країн зателефонував Джорджу Бушу, аби висловити своє співчуття. Як стало відомо згодом, до співчувань Лівія додала ще й детальну розвідувальну інформацію про сотні членів терористичних організацій для відповідних структур США.
«Арабський лис» Каддафі зрозумів, що настають нові часи в зовнішній політиці Сполучених Штатів, і щоб не потрапити під пресинг єдиної наддержави у світі, вирішив вчасно внести певні корекції у власну поведінку. Не маючи балансуючої опори й захисту у вигляді Радянського Союзу, і для того, щоб не повторити долю Саддама Хусейна, лівійський лідер вирішив почати з головних речей. Ключовим кроком Каддафі на шляху власної трансформації стала заява наприкінці 2003 року про відмову від виробництва, збереження та використання зброї масового ураження (ЗМУ). Що цікаво: цю заяву зробив не сам Каддафі, а президент США Джорж Буш. При цьому він послався на переговори, які протягом багатьох місяців американська адміністрація вела з лівійським лідером. Крім того, Лівія погодилась без будь-яких умов допустити в країну міжнародних інспекторів і визнала, що в минулому співробітничала з Північною Кореєю у розробці ракет типу «Скад», а також вела роботи зі створення хімічної та біологічної зброї. Каддафі, відмовившись від зброї масового ураження, підкреслив, що Лівія хоче відігравати вирішальну роль у зміцненні миру на планеті та бути сполучною ланкою між Європою та Африкою.
Слідом за відмовою від ЗМУ, у відносинах Лівії з США та Великою Британією, а також рештою країн ЄС, настало істотне покращання. Американське та європейське керівництво сприйняло це як знак того, що Каддафі зробив для себе висновки з війни в Іраку. Єврокомісія зарахувала це в актив перемог європейської дипломатії й одночасно динамічно включилась у змагання із США за вплив на «оновлену» Лівію. Передусім, європейський акцент робиться на економічних зв’язках, провідне місце серед яких посідає енергетичне питання, та на допомозі Лівії в боротьбі з нелегальною імміграцією з Африки через Середземне море. Для заохочення Каддафі було навіть організовано перший за останні 15 років візит лівійського лідера в Європу, який завершився відвідуванням Брюсселя — центра європейської політики та бюрократії. Перед цим до самого Каддафі на переговори приїжджали Тоні Блер, Сильвіо Берлусконі, не кажучи про численний «десант» вищих американських посадовців.
Серед поступок Каддафі країнам ЄС та США слід зазначити наступні. Передусім, лідер Лівії погодився на виплату грошових компенсацій жертвам вибуху 18- річної давнини на дискотеці Ла Белль у Німеччині. Лівія також пообіцяла здійснити виплати у справі літака DC-10 французької компанії UTA, вину за вибух якого у 1989 році над Нігером поклали на сили лівійської ППО та режим Муаммара Каддафі (тоді загинуло 170 чоловік). По справі літака США, який вибухнув над Локербі у 1989 році, Лівія та родичі 270-ти загиблих уклали договір про фінансову компенсацію.
Проте головним питанням відносин Каддафі та Заходу все ж таки залишається лівійська нафта. Нафтогазова галузь приносить Лівії 70% прибутків в бюджет. На сьогодні розвідані запаси нафти в країні складають 29 мільярдів барелей. За нинішнього рівня видобутку їх вистачить приблизно на 55 років. При цьому собівартість лівійської нафти — 2,3 долара за барель, одна з найнижчих у світі. До того ж, якість нафти теж є однією з найвищих. За розвіданими запасами нафти Лівія посідає п’яте після Саудівської Аравії, ОАЕ, Кувейта та Ірака місце серед країн-членів ОПЕК і дев’яте загальне місце у світі. Наразі нафтовий сектор Лівії, в результаті запроваджених санкцій, перебуває в дещо кризовому стані. Галузь гостро потребує капіталовкладень і спроможна прийняти до 10 мільярдів доларів на рік.
Перспектива зайняття американськими компаніями лівійської нафтової галузі непокоїть європейців. Лівійську нафту ЄС завжди вважав власним стратегічним ресурсом. До того ж, країни ЄС не зацікавлені у дестабілізації нафтового ринку, яка може відбутись з появою у продажу значної кількості лівійської нафти. Зрештою, за допомогою Лівії США продовжує чинити потужний тиск на ОПЕК, що згодом може призвести до розвалу самої організації та повної дестабілізації ринку нафти.
Загалом за угодами про розділ продукції в нафтовому секторі Лівії працюють компанії США, Італії, Франції, Іспанії, ФРН, Канади, Швейцарії, Великобританії, Австрії, Румунії, Болгарії, України та Росії. Передбачається, що пропорції для розподілу прибутків від промислового видобутку нафти між державною та закордонними компаніями (за умовами Тріполі) складуть 40:60 чи навіть 30:70.
Пішовши на всі вищезгадані кроки, Каддафі також наразився на низку загроз, передусім внутрішніх. Зростає невдоволеність його діями в армії, що може в кінцевому результаті призвести до заколоту. Агресивну ворожу позицію до лідера Лівії зайняли й ісламісти, які вже висували Каддафі погрози фізичної розправи. Проте постійна боротьба є саме тим життєвим середовищем Каддафі, в якому йому максимально вдається проявити свої здібності із збереження влади та керівного статусу, тому й зараз Муаммар Каддафі продовжуватиме свою гросмейстерську гру, доводячи власні стратегічні таланти та проявляючи властиву йому «східну хитрість».
