Реформа до Різдва

«Ми мусимо бути уважними, щоб поголів’я свиней, тварин, без яких ми, румунська нація, не зможемо звести кінці з кінцями, не винищили», — так панічно кілька тижнів тому заявив депутат румунського парламенту від Соціалістичної партії. «Впродовж року 4,5 мільйона свиней заріжуть, але попри це курчата швидше за нас вступлять до Європейського Союзу», — сказав президент Румунського товариства свинарів.

По всій Румунії зростає страх перед майбутнім свинячим геноцидом у міру того, як країна готується вступити до ЄС. Річ у тому, що тут умови вирощування свиней і свинобойні не відповідають стандартам ЄС, і ніхто не готовий інвестувати в розвиток свиноферм. Але чи дозволимо ми обожнюваним поросяткам поставити вищі національні інтереси під загрозу?

Румунія має жорсткі терміни для виконання вимог, поставлених ЄС для вступу — до 2004 року. Зрозуміло, існує безліч проблем, які ЄС хотів би бачити вирішеними — корупція, суспільні й адміністративні, судові системи, і, звісно ж, економіка, в якій хоч і окреслився прогрес, але яка все ще далека від свого визнання «функціонуючим ринком» з боку Європейської Комісії. Але саме сільське господарство, а точніше, румунські свині — ось причина сильного головного болю як у Брюсселі, так і в Бухаресті.

Хоча географічно Румунію від країн ЄС відділяє кількасот миль, від рівня розвитку сільського господарства її відділяють кілька століть. Близько 40% населення живе у сільській місцевості, 80% якої поділені на маленькі ділянки.

Протягом століть румунські селяни вирощували свиней, кожен по кілька за рік, із яких найбільшу різали під саме Різдво, в День святого Ігнатія. Це майже язичницький обряд, жертвоприносини: на задньому дворі ферми тварину тримали двоє найсильніших чоловіків, поки третій раптово не перерізав свині горло, обдаючи присутніх фонтануючою теплою кров’ю. Потім тушу смалили та рубали на частини. Навколо танцювали й напивалися у передчутті величезного бенкету.

На жаль, в очах Єврокомісії ніщо настільки не по-європейськи, як ця свиняча гекатомба. Розпорядження ЄС вимагають, щоб свиней вирощували і вбивали настільки гуманно, наскільки це можливо, і щоб при цьому страждання тварин були зведені до мінімуму.

Свиней мають прищеплювати, забезпечити анестезією, за необхідності — щадячою евтаназією. Краще, якщо їх усиплять досвідчені фахівці. Все має відбуватися під наглядом ветеринарів. Якщо цих умов не дотримуються, то це означає пряме порушення приписів ЄС, і може викликати обвинувачення в «необгрунтованій жорстокості» стосовно тварин.

Або Румунія, як кандидат на вступ до ЄС, виконує припис, або мусить відмовитися від свинарства і, як наслідок, збільшити ввезення свинини з-за кордону. Якщо тільки румунські фермери не підлаштуються під нові правила майбутньої європейської ери, доля румунських свинок, принаймні, тих, яких вирощують у малих господарствах і фермах повсюдно, вирішена.

Проблема в тому, що в Румунії існують великі складнощі із захистом і розумінням прав людини, не кажучи вже про права тварин. Ветеринарів не вистачає, але й організації охорони здоров’я бідують. Дійсно, багато людей не в змозі сплатити за свої ліки, і лікарні страждають від браку фінансування. Тож багатьом румунам здається не тільки безглуздим, але й аморальним така прискіплива увага ЄС до останніх хвилин життя свиней, за відсутності належної уваги до повсякденного життя середнього румуна.

Крім того, як уряд реалізовуватиме програму, що примушує мільйони фермерів відмовитися від давньої варварської звички? Застосовуючи пені й штрафи? В Америці, як мені розповідали, є слово для позначення поліції на сленгу — «свині». Чи буде у нас свиняча поліція? У нашої партії соціальних демократів сильна підтримка серед сільського виборця. Якщо румунські селяни пересвідчаться, що вимоги ЄС полягають в тому, щоб вони обнімалися зі свинями, відкинувши ножі, то електорат у соціальних демократів сильно поменшає.

І ці втрачені голоси не віддадуть відповідальним правоцентристським партіям, навпаки, їх віддадуть націоналістській антиєвропейській партії «Велика Румунія», яка, можливо є найбільш фашистською партією в Європі. Це страшний сон як Євросоюзу, так і основних поміркованих румунських політиків, якого всім хотілося б уникнути. На щастя, є засіб примирити найпатріархальніших селян із бюрократами ЄС. Нашу потворну передріздвяну бійню можна охрестити на «народний звичай», невід’ємну частину загальної румунської національної культури. Близькість Різдва буде вельми доречною за необхідності додати ритуалу релігійної патини.

Оскільки всі національні, релігійні, фольклорні традиції та звичаї слід шанувати і зберігати по всій території Союзу, наш звичай різати свинок може зберегтися навіть після вступу до Євросоюзу. Тяжка доля свинячого поголів’я розглядатиметься не як примітивне й антиєвропейське явище, але як гідна національна традиція, збережена відповідно до кращих стандартів Євросоюзу. Отже, наші румунські свинки можуть зрештою вижити — хоча б до наступного Дня святого Ігнатія — завдяки багатокультурній ситуації. Але, втім, перш ніж румуни перейматимуться правами тварин, вони мають навчитися відстоювати власні.

Андреа КОРНЕА, професор філософії й класичної філології, Бухарестський Університет