«Роялістське» лице Франції
Сеголен Рояль вирвалася на переднiй план групи соціалістів, які прагнули змінити Жака Ширака на посаді президента Франції. Ще кілька місяців тому ніхто не поставив би й одного євро на таку перспективу. Донедавна Рояль, яка є всього лише головою одного з 22 регіональних урядів Франції, була відома в основному як подруга лідера Соціалістичної партії Франсуа Олланда. Однак, згідно з опитуваннями громадської думки, вона — єдиний кандидат від лівих сил, здатний перемогти Ніколя Саркозі — нинішнього міністра внутрішніх справ і вірогідного фаворита на роль лідера правоцентристських сил на президентських виборах травня наступного року.
Як же Рояль вдалося піднятися так високо за такий короткий термін? Одна з причин полягає в тому, що вона є єдиною новою особистістю серед соціалістів, які змагаються за висунення своєї кандидатури від партії. Лоран Фабіус, Мартін Обрі, Домінік Строс-Кан, Джек Ланг і навіть Олланд є колишніми міністрами, які нейтралізували один одного, в той час як Ліонель Жоспен — колишній прем’єр-міністр — вирішив покласти кінець своїй політичній кар’єрі після поразки на виборах 2002 року. Кожен із них має сильні й слабкі сторони, але ніхто, схоже, не в змозі скласти конкуренцію Саркозі. Дійсно, зважаючи на лідируючі позиції Рояль, Жоспен i Олланд вирішили зійти з президентських перегонів.
Таким чином, існувала необхідність заповнити утворений вакуум нарівні з сильним бажанням відродження з боку вірних прихильників партії. Головним достоїнством Рояль є те, що вона не брала участi у численних внутрішніх конфліктах, які викликали гнів активістів партії й виборців, а відсутність прямої асоціації її імені з керівництвом партії дала їй змогу уникнути відповідальності за його помилки. Ось чому її периферійне положення є зовсім не недоліком, а одним із її головних достоїнств.
Вона має невеликий і політично незначний міністерський досвід — міністр охорони навколишнього середовища в 1992—1993 роках, заступник міністра iз середньої освіти в 1997—2000 роках і міністр iз сімейних справ у 2000— 2002 роках — і привернула увагу людей головним чином своєю роботою над повсякденними проблемами, такими як дитячі програми на телебаченні й погане поводження з дітьми в школах. Але в той час, як інші політики не вважають ці питання політично важливими, вони мають велике значення для пересічних громадян. Саме тому люди вважають її щирим політиком, а не людиною, яку турбують лише особисті амбіції.
У питаннях безпеки й освіти Рояль дотримується жорсткої лінії, яка відрізняє її погляди від класичних лівих поглядів. Це також є перевагою в країні, де безпека сьогодні є основним пріоритетом для більшості людей. Як матері чотирьох дітей, яка заявляє про свою віру в традиційні сімейні цінності, їй симпатизують праві виборці, тоді як її позашлюбні стосунки з Олландом представляють її типовою сучасною жінкою.
Зрештою те, що вона — жінка, є величезною перевагою. Якщо запитання ставить її в глухий кут, вона зазвичай відповідає: «Ви б поставили це запитання чоловіку?» Відтоді, як популярність Лорана Фабіуса різко впала після того, як він посміявся над її кандидатурою, запитавши: «А хто глядітиме дітей?», її опоненти побоюються показатися жінконенависниками у своїх виступах проти неї, й у відповідь на їхню критику вона негайно приймає позу невинної жертви, яка несправедливо потерпає від дій хуліганів-хлопчаків.
Як політичний тактик вона також виявила новаторство, організувавши свою кампанію в інтернеті, плануючи скласти передвиборну програму з відповідей виборців. Її девіз — «Моя програма — ваша програма» — може виявитися популярним серед громадян, які, як і в багатьох інших демократичних державах, не довіряють своїй політичній еліті. Незважаючи на те, що, як і більшість представників політичного класу Франції, вона отримала освіту в Ecole Nationale d’Administration (ENA), вона з презирством відкидає мову й культуру цієї фабрики французької політичної еліти. І остання, але не менш важлива обставина: вона — приваблива жінка. Її фотографії в купальному костюмі, зроблені папараци влітку, викликали багато розмов у Франції.
Але гра ще не закінчена. 17 листопада соціалісти оберуть свого кандидата. Відстаючи від неї за результатами опитувань громадської думки, інші претенденти підкреслюють відсутність у неї чітких позицій з питань економічної політики й міжнародних відносин. Нікому не відома її думка щодо Близького Сходу, тероризму, ядерної заборони й міжнародної безпеки. Під час нещодавньої війни у Лівані вона попросила втручання Білла Клінтона — недостатня реакція для багатьох людей.
Відсутність у Рояль передвиборної програми є її сильною стороною, але може підірвати її позиції в майбутньому. Урешті-решт вона буде змушена відмовитися від своєї удаваної невизначеності й може поплатитися за це. Небагато виборці готові підтримати кандидата, чия політична програма заснована виключно на освіті й охороні сім’ї. Деякі соціалісти побоюються, що в разі висунення кандидатури Сеголен Рояль, вона не зможе протистояти Саркозі під час прямих дебатів.
Більше того, результати опитувань громадської думки у Франції є ненадійним прогнозом. З 1981 року жоден фаворит опитувань громадської думки не переміг на президентських виборах. Згідно з опитуваннями громадської думки, Валері Жискар д’Естен, а не Франсуа Міттеран мав би бути обраний 1981 року. 1988 го всього за кілька місяцівдо виборів Раймон Бар (колишній прем’єр-міністр) був головним фаворитом, але не пройшов навіть у другий тур. За кілька тижнів до виборів 1995 року положення Жака Ширака здавалося настільки поганим, що журналіст безпосередньо запитав його в прямому телеефірі, чи не краще йому відмовитися від участі в президентських змаганнях. А Жоспен вважався єдиним можливим переможцем 2002 року до того, як опинився на третьому місці після Ширака й Жана-Марі Ле Пена.
Але Рояль упевнена у своєму майбутньому. Вона зовсім не слабкий претендент, швидко набуває досвіду й має сильну команду. Якщо їй вдасться посилити свою програму в сфері зовнішньої політики, вона цілком може відкрити нову главу в політичній історії Франції.
Паскаль БОНІФАС — директор Інституту міжнародних і стратегічних відносин (IRIS) у Парижі.
