Шпигун розбрату: Москва готується до ізоляції Чечні
Шпигун, який зажив у Чечні недоброї слави своїм кураторством над фільтраційними таборами полонених та інтернованих під час війни, був викрадений просто з літака 5 березня. Міністр внутрішніх справ Росії Сергій Степашин відразу ж попередив, що, якщо генерала не звільнять до вівторка, Росія вдасться до надзвичайних заходів щодо Чечні. Перераховані міністром заходи зводяться до практичної ізоляції бунтівної республіки. Сьогодні в російській столиці має відбутися засідання ради безпеки РФ за участю прем’єр-міністра Євгена Примакова. Як очікується, на цьому засіданні буде вирішено, які саме із заходів, запропонованих Степашиним, доцільно застосувати вже тепер: на звільнення генерала в Москві не дуже сподіваються…
Тим часом серед самих чеченських керівників не має єдності планів. Президент Аслан Масхадов також поставив невідомим злочинцям ультиматум негайно звільнити Шпигуна, натомість глава «альтернативної» Шури польових командирів Шаміль Басаєв закликає тих, хто захопив Шпигуна, передати генерала Шурі для подальшого судового процесу в шаріатському суді. Навряд чи Москві сподобається остання пропозиція, тим більше, що одночасно Шура почала активно готуватися до бойових дій.
Утім, спостерігачі в російській столиці якраз вважають силову акцію не дуже ймовірною. Москві набагато вигідніше сьогодні скористатися приводом та ізолювати Чечню. Росія, як відомо, не застосовувала силу навіть для звільнення президентського представника в Чечні Валентина Власова, який провів у полоні кілька місяців. Чим відрізняється від президентського представника міліцейський? Напевне, зміною ситуації в країні: сьогодні російському керівництву потрібна не війна, а напруженість. Очевидно, що в разі ізоляції Чечні, польові командири будуть робити все можливе, щоб вирватися з блокади. Їх доведеться зупиняти, почнуться постійні сутички на кордоні… Чи варто пояснювати, що новини з кавказького кордону, де російські силові структури намагаються нарешті встановити порядок — без широкомасштабних бойових дій, які могли б викликати невдоволення у суспільстві, — є набагато цікавішими, ніж хронологія економічних негараздів й урядових поразок…
Москва
