Синдром чи норма?

У Німеччині — новий міністр оборони. Не просто так, а внаслідок скандалу. Рудольф Шарпінг відставлений з посади, Петер Штрук, екс-лідер соціал-демократів, на неї призначений. Все швидко, демократично — тільки-но «Штерн» написав, що Шарпінг, можливо, не надто законно отримував якісь гроші — як на його посту опинилася інша людина. І це вже можна розцінювати і як синдром, і як демократичну норму.

З одного боку, незважаючи на всю непопулярність Шарпінга у військах, на його провокаційні заяви, на ряд публікацій, ніхто сьогодні не довів, що він дійсно в чомусь винен. Просто партія, яка зараз втрачає очки в очах виборця (вибори — 22 вересня), з усієї сили намагається втриматися, а відповідно, «чистота рядів» є не більше за передвиборну акцію.

З іншого боку, для бундесверу в цій ситуації не матиме жодного значення, хто саме є міністром. Для країни ж є можливість робити висновки. Після грандіозних наслідків «Коль-гейту» виявилося, що до лівоцентристів теж є свої претензії. Але скандал з Колем відбувся вже після його поразки на виборах. Випадок iз Шарпінгом — особливий, бо йшлося про чинного міністра. Канцлер Шредер просто мусив рятувати обличчя — і власне, і партії.

У принципі, найбільше, до чого можуть призвести цей та подібні скандали (а вони ще будуть), то це посіяти відразу серед виборця, стурбованого зростанням цін, безробіттям, острахом перед уявною навалою дешевої робочої сили зі Сходу. І тоді обидві найбільші традиційні повоєнні політичні сили — блок ХДС/ХСС і соціал-демократи — ризикують просто не отримати вирішальної більшості, а отже — і права сформувати уряд. У подібних умовах у Франції нещодавно до другого туру президентських виборів вийшов сумнозвісний Жан-Марі Ле Пен...

Справа Шарпінга аж ніяк не може означати кризи демократії. Але очевидно, що політика дедалі більше відстає від суспільства і намагається йти за ним, не випереджаючи надто далеко. Гіганти політики повоєнної Європи — де Голль, Тетчер, Коль — все ж намагалися бути лідерами самi. Можливо, в цьому вся справа?