Талят АЛIЄВ: Україні в Азербайджані треба працювати на випередження
— Що в Азербайджані за ці десять років змінилося на краще, а що — навпаки, на гірше?
— Коли Азербайджан тільки почав будувати свою незалежну державу, він був у стані хаосу, на межі громадянської війни. Економіка була в найважчому стані. Ситуацію посилювала агресія Вірменії щодо Нагірного Карабаху.
Сьогодні в моїй країні стабільна внутрішня обстановка, в містах можна спокійно гуляти до ранку всіма вулицями. За іноземними інвестиціями, за рівнем життя Азербайджан сьогодні посідає одне з провідних місць у СНД (на одного мешканця припадає близько $2 тис. інвестицій, і цей показник зростає). Це, незважаючи на те, що на сьогодні Азербайджан втратив 20% своєї території, окрім Нагірного Карабаху, і має понад мільйон утікачів.
1994 року президент Гейдар Алієв визначив стратегію країни за видобутком енергоресурсів. Результатом було укладення «контракту сторіччя», як його назвав тогочасний президент США Клінтон, у якому беруть участь найвідоміші компанії світу, які займаються видобуванням, транспортуванням і реалізацією нафти та нафтопродуктів. Зараз Азербайджан транспортує нафту трубопроводом Баку—Новоросійськ. Побудовано і здано в експлуатацію нафтопровід Баку—Супса. 2002-го року розпочнеться будівництво основного експортного нафтопроводу Баку—Тбілісі—Джейхан, який буде здано в експлуатацію 2005 року. З його здачею в експлуатацію Азербайджан видобуватиме 50 млн. т. нафти на рік.
Двадцять дев’ятого вересня Азербайджан підписав контракт із Грузією щодо транспортування газу спочатку до Туреччини, потім — всією Європою з родовища Шах-Деніз на Каспії. Його запаси становлять понад 1 трлн. кубічних метрів. Будівництво газопроводу почнеться наступного року й завершиться 2004 року. Окрім того, за розрахунками, запаси іншого родовища газу, Абшерон, становлять понад 3 трлн. кубометрів газу. Для експорту цих запасів потрібні колосальна робота, мир і спокій. Азербайджан ці умови створив. Президент Гейдар Алієв минулого року ввійшов у число ста найбільших політиків світу. Азербайджан став членом Ради Європи.
Азербайджан міг би розвиватися більш високими темпами, якби не вірмено-азербайджанський конфлікт. Азербайджан має повне право забезпечити свою цілісність і незалежність, оскільки Карабах — це споконвічно азербайджанські землі, і наша країна хоче, щоб цей конфлікт було вирішено мирним дипломатичним шляхом. Азербайджан дуже активно працює з Мінською групою ОБСЄ. На жаль, ми не можемо сказати, що вже є якісь конкретні пропозиції. Ми сподіваємося, що рано чи пізно вони з’являться, і проблему буде вирішено справедливо. Азербайджан в Раді Європи документально довів, що територія Нагірного Карабаху є неконтрольованою, і є одним із основних шляхів поширення наркотичних речовин. Там сьогодні створено цвинтар ядерних відходів. Знищено всі азербайджанські пам’ятки, цінності, школи, мечеті.
— Коли вже йдеться про ГУУАМ, то які, на ваш погляд, його перспективи, враховуючи, що договір про вільну торгівлю так і не було підписано?
— ГУУАМ став реальністю нашого життя. Цей союз не спрямований проти будь-яких країн, це сьогодні не військова, не політична, а економічна організація. У країнах ГУУАМ мешкає 90 млн. осіб, які завдяки ГУУАМ зможуть поліпшити умови свого життя. Нещодавно в Баку відбулося чергове засідання комітету національних координаторів, експерти підготували необхідні документи щодо свободи пересування людей, вантажів, товарів, послуг, а також щодо зняття митних зборів, акцизів, ПДВ. Ці документи незабаром розглянуть національні координатори в Грузії, після чого вони будуть готові до підписання на саміті організації. Я не маю сумніву, що ГУУАМ продемонструє решті світу, як люди різних національностей і релігій можуть разом робити спільну справу. Зараз все йде як у нормальному цивілізованому світі — економіка визначає політику, а не навпаки. Мати сумнів щодо ГУУАМ абсолютно не потрібно, він працюватиме дуже потужно, дуже організовано.
— ГУУАМ — не військове і не політичне утворення. Чи може організація дозволити собі після 11 вересня не обговорювати всерйоз питання безпеки? Адже це вже політика?
— Для того, щоб ГУУАМ міг повністю забезпечити безпеку своєї роботи, безпеку нафтопроводів, безпеку транспортування товарів, вантажів, послуг, природно, він звертає й звертатиме увагу на питання безпеки, враховуючи, наскільки сьогодні розвинений тероризм у світі.
Первинна стадія тероризму — це сепаратизм. Нагірний Карабах. Потім почалася Абхазія. У Молдові — Придністров’я. Потім — Чечня в Росії. Далі — Косово в Югославії. Потім — Македонія. І США — здавалося б, країна, що має таку політичну та економічну могутність, також виявилася вразливою перед тероризмом.
Тому, для того, щоб покінчити з тероризмом, треба передусім ліквідувати вогнища сепаратизму, він як явище повинен піти з життя людства. Маючи поряд такі сепаратистськи налаштовані осередки, як Нагірний Карабах, Абхазію, про які ми можемо сміливо говорити, як про терористичні, країни ГУУАМ просто зобов’язані звернути увагу на свою безпеку.
За останні п’ять-шість років у Азербайджані внаслідок терактів у автомобілях, автобусах, потягах, літаках, і в бакинському метро понад дві тисячі осіб загинуло, понад десять тисяч отримали серйозні каліцтва. Президент Алієв неодноразово сам був об’єктом тероризму. Президент Шеварднадзе також неодноразово зазнавав терористичних актів.
— Чи буде взагалі ГУУАМ життєздатною організацією, якщо так і не буде реалізовано експорт нафти з Каспію нафтопроводом Одеса—Броди?
— У ГУУАМ передбачається не лише транспортування нафти й нафтопродуктів, але й загалом — величезне поле діяльності. Азербайджан — за багатоваріантність транспортування каспійської нафти. У лютому цього року, коли пан Плющ був із візитом у Баку, він зустрівся з президентом Державної нафтової компанії Азербайджану Натіком Алієвим. І Натік Алієв йому конкретно сказав, що до 2006 року, коли Азербайджан добуватиме вже 50 млн. т. нафти на рік, трубопровід Одеса—Броди без нафти не залишиться.
На превеликий жаль, у політико-економічному підході до будівництва цього трубопроводу припустилися певних помилок. Тут міг бути використаний найбагатший досвід азербайджанської практики. У нас спочатку проводиться серйозний маркетинг, визначаються компанії, які будуть у цьому проекті брати участь, на основі тендера створюється міжнародний консорціум, і після цього починається видобуток, транспортування та реалізація. У процесі будівництва нафтопроводу Одеса—Броди не було створено міжнародного консорціуму, не було в достатній мірі проведено маркетинг. Труба дійшла до кордону України з Польщею — а далі будівництва справа не пішла. Створено комісію за участю України, Польщі та США, щоб швидше довести трубопровід до польського порту Гданськ. І тоді він почне по-справжньому працювати. Він і зараз може працювати. Компанії, які купують нафту в Супсі та Новоросійську, можуть транспортувати свою нафту через нафтопровід Одеса—Броди. Для цього необхідно якомога швидше вирішити питання створення міжнародного консорціуму.
— Чи може в принципі Азербайджан запропонувати Україні таку ж можливість, яку вона отримала в Узбекистані, Туркменистані, Казахстані? Чи мається на увазі участь у розробці родовищ нафти і газу?
— Почнемо з Узбекистану. Президент Карімов неодноразово говорив — приїжджайте, добувайте, вивозьте. Коли Азербайджан оголошував тендер і створював міжнародні консорціуми з розвідки та видобутку нафти, всі країни могли в цьому брати участь абсолютно на рівних засадах. На превеликий жаль, чомусь жодна з українських компаній не захотіла отримати частку в цьому консорціумі. Ця можливість зберігається. Треба, щоб українські компанії діяли більш активно, потрібно працювати на випередження.
— Який внесок може зробити Україна для врегулювання конфлікту в Карабасі?
— Україна і Азербайджан на міжнародних форумах часто виступають з єдиною позицією, підтримують одна одну. Коли в Раді Європи обговорювалося питання про вступ Азербайджану, українська делегація нас підтримала. Цього року, коли обговорювалося питання про припинення повноважень української делегації, Азербайджан виступив проти цієї резолюції. Так що з цього погляду, я вважаю, що це цілком можливо й необхідно. Україна вже вносить свій внесок. Президент Кучма неодноразово заявляв, що Україна готова брати найактивнішу участь у переговорних процесах, підтримуючи територіальну цілісність та політико-економічну незалежність Азербайджану.
— Ви згадали про мільйон утікачів у Азербайджані...
— Наявність одного мільйона утікачів для Азербайджану — це справжня гуманітарна катастрофа. Частина цих людей переїхала до Росії, України, частина — до інших країн. Але основна частина продовжує жити в наметових містечках, де народжуються діти, помирають хворі та старі, відбуваються весілля. Там є діти, які не знають, що таке власний дах над головою. Жінки України, котрі брали участь у роботі форуму ГУУАМ, коли це побачили, пообіцяли зробити все можливе для найшвидшого припинення конфлікту. Коли минулого року Президент Кучма був із візитом у Азербайджані, він подарував 100 морських контейнерів. У них зробили вікна, двері, відкидні спальні місця, і для людей це був справжнісінький палац. Це говорить про те, наскільки Україна сприймає цей біль близько до себе.
Те ж саме я можу сказати про Азербайджан. Коли минулого року в Україні не було пального для проведення сівби, Азербайджан на найсприятливіших умовах продав 500 тис. т дизпалива.
Конгрес азербайджанців України минулого року подарував пам’ятник великому Кобзареві в Ірпені. А коли я зустрічався з Київським міським головою паном Омельченком, він також зробив жест доброї волі — сказав, що в центрі Києва буде виділено ділянку, щоб встановити пам’ятник великому мислителю Нізамі Гянджеві, фундатору нашої поезії. Споруджуватиметься він за рахунок азербайджанських спонсорів.
Мене часто запитують — чому в Азербайджані перебіг економічних реформ відбувається швидше, аніж в Україні. Я відповідаю, що все дуже просто. Між президентом і парламентом Азербайджану — нормальні, необхідні для розвитку країни відносини. Якщо президент вносить законопроект, Міллімеджліс (Народні збори) його дуже швидко розглядають, і закон втілюється в життя.
