Тролі та вагнерівці осиротіли, Африка – ні

Скоро місяць, як зник скандально відомий «кремлівський кухар» Євгеній Пригожин. Його ніхто не бачив і не чув, принаймні, з тих людей, чиї слова заслуговували б на довіру. Нагадаю, що 11 жовтня в Демократичній Республіці Конго розбився літак АН-72 конголезького президента. На ньому нібито  перебувало 8 осіб, серед них — двоє російських льотчиків, але президента Конго там  звичайно не було. Нібито він чекав високоповажного пасажира літака в Кіншасі, але не діждався. А Пригожин якраз перед цією катастрофою збирався до Африки і повинен був відвідати ДРК, а, починаючи з 11 жовтня, не виходив на зв’язок, що підтвердили журналістам співробітники його компанії «Конкорд», якій належить і горезвісна «фабрика тролів». Прес-служба цієї компанії у відповідь на журналістський запит повідомила, що їй невідомо, чи перебував Євген Вікторович на борту літака, що розбився, але через якийсь час потому видалила пост із відповіддю. І з тих пір нікому не вдалося побачити чи почути Пригожина та зафіксувати це за допомогою відео— або аудіозасобів. Бізнесмена чекали на саміті Росія — Африка в Сочі. Але і там ні журналісти, ні бізнесмени його не виявили, хоча його африканські зв’язки та пристрасть фотографуватися з африканськими лідерами секретом ніколи не були.

А ті спростування смерті Пригожина, які були зроблені за цей час із посиланнями на анонімних друзів бізнесмена, здатні були лише посилити занепокоєння про його долю. Нібито Євген Вікторович на якийсь час віддалився від справ, щоб зависнути в сауні з дівчатками. Причина  як для доларового мультимільйонера поважна, але яке здоров’я треба мати, щоб майже місяць безперервно «запалювати» з дівками зі зниженою соціальною відповідальністю! Адже Євгенові Вікторовичу вже 58 років, 9 з яких він перебував у місцях не настільки віддалених, що навряд чи це було  на користь його здоров’ю. До того ж крупний бізнесмен, якщо поширюються чутки про його смерть, завжди зацікавлений у швидкому їх спростуванні. Якщо, звичайно, він справді не помер чи не тікає від кредиторів або судового переслідування. Але, зважаючи на близькість Пригожина до Путіна, дати драла «кремлівському кухареві» ніхто б не дозволив. Тому залишається лише дуже невеликий набір варіантів його долі.

Невдовзі після зникнення Пригожина висловлювалися найнеймовірніші припущення. Казали, наприклад, що його викрали (чи убили) американці або інопланетяни. Думаю, що вірогідність обох версій приблизно однакова. Трохи більш вірогідним є припущення, що Євген Вікторович вирішив укласти домовленість із американським правосуддям і в обмін на відмову від кримінального переслідування (або на порівняно нетривалий термін відсидки — йому не звикати) розповісти всі-всі відомі йому кремлівські таємниці. Що ж, можна уявити собі, як Пригожин свідчить в американському суді про ЧВК Вагнера, про «фабрику тролів», про російське втручання в американські вибори та про багато інших цікавих речей, завершуючи свої свідчення сакраментальним: «А я що? Я лише накази виконував. Ось Путін, Медведєв, Шойгу — це справжні лиходії!» Виникає лише одне запитання: а навіщо все це Євгенові Вікторовичу потрібно? Адже практично всі активи у нього в Росії, а ті, які не в Росії, безпосередньо пов’язані з російськими державними проектами, і зберегти контроль над ними в разі втечі з Росії він не зможе. Можна припустити, що декілька десятків мільйонів доларів і євро у Пригожина лежить в іноземних банках про чорний день.

Але американська юстиція навряд чи залишить Євгенові Вікторовичу настільки солідні суми, нажиті вочевидь неправедним шляхом. У кращому разі дадуть декілька мільйонів доларів на дожиття. Адже обіцяти американці можуть багато чого, але хто ж виконуватиме обіцяне, якщо бізнесмен виявиться повністю в американських руках. Звичайно, за великого бажання можна прожити в Америці в межах програми захисту свідків, і на який-небудь скромний, за пригожинськими мірками, дохід тисяч у сто доларів на рік, але це вочевидь не те, про що йому мріялося. І піти на втечу до Америки Пригожин міг би лише в тому разі, якщо б у Росії існувала реальна загроза його життю, і він би цю загрозу усвідомлював. Проте, враховуючи близькість бізнесмена до Путіна та характер тих вельми делікатних справ, які він при президентові втілює в життя, жодна опала Євгенові Вікторовичу не загрожує. Якщо Володимир Володимирович вирішить, що більше його послуг не потребує, то відразу ж віддасть наказ про ліквідацію «кремлівського кухаря», ніяк не посвідчуючи бізнесменові своєї неприхильності. Тому шансів здогадатися про небезпеку, що загрожує, у Пригожина практично немає.

Можна також завбачити, що бізнесмена, який перебуває під санкціями та загрозою міжнародного кримінального переслідування,  заховали. Але такий варіант здається маловірогідним. Зрозуміло, можна змінити Пригожину прізвище і навіть ім’я та по батькові, а також зробити пластичну операцію. Проте за характером своєї діяльності йому постійно доводиться їздити  світом, а у міжнародних базах напевно є його відбитки пальців, так що таємниця незабаром розкриється. Звичайно, можна заховати Пригожина від сторонніх очей, не випускаючи його за межі Росії, і поселити де-небудь у глухій тайзі. Можна навіть побудувати йому там сауну з дівчатками. Але навряд чи Євген Вікторович буде у захваті від такого життя. І, головне, навіщо такий Пригожин, якого доводиться ховати від усього світу, потрібний буде Путіну? Тоді його простіше було б ліквідовувати фізично.

Поки найбільш імовірною версією зникнення Пригожина є його загибель в авіакатастрофі в ДРК 11 жовтня. Залишається запитання: чи була вона випадковою, чи літаку допомогли розбитися? Боюся, що відповідь на це запитання ми отримаємо нескоро, якщо взагалі будь-коли отримаємо. Відомо, що в Африці літаки розбиваються часто і через низьку якість обслуговування машин наземним персоналом,  і через часто-густо вельми складний для польотів рельєф місцевості (саме такий у Демократичній Республіці Конго). Тому літак, на борту якого можливо перебував Євген Пригожин, міг розбитися і без якого-небудь цілеспрямованого втручання. Але не можна не брати до уваги, що Євгенові Вікторовичу все ж допомогли відбути у кращий зі світів. Адже він був надто засвічений на Заході, для якого став надзвичайно одіозною фігурою. З іншого боку, в близькому колі Путіна Пригожин був єдиною людиною з кримінальним минулим і вершив такі справи, за які за межами Росії йому загрожувало серйозне кримінальне покарання.

Таким другом за необхідності і пожертвувати можна було насамперед. Тим паче, що і до вагнерівців, і до «фабрики тролів» Євген Вікторович мав стосунок лише щодо їх фінансування. Він не є фахівцем ні з ведення бойових дій, ні з ведення інформаційної війни, це зовсім інші люди виконують. Тому замінити його можна в лічені дні або навіть години. До того ж із вагнерівцями стає все гірше і гірше. Американці та їхні союзники, схоже, оголосили їм справжню війну, про що свідчить знищення роти вагнерівців під Тріполі в Лівії на початку вересня, здійснене, можливо, турецькою авіацією за допомогою американських засобів радіоелектронної боротьби. Зауважу, що  так само, як  вагнерівців, американці та турки за бажання могли б знищити й усю армію фельдмаршала Хафтара, що наступає на Тріполі. Проте вони цього не роблять, щоб не створювати вакуум сили у Східній Лівії, який могла б заповнити яка-небудь нова «Ісламська держава», і спричиняють військам Хафтара лише таку шкоду, яка не дозволяє їм  наступати на Тріполі. А ось із російським ЧВК США та їхніми союзниками воюють на знищення.

До того ж і в країнах Африки на південь від Сахари, де вагнерівцям дотепер було привільно, необхідності у їхніх послугах теж немає. Росія зараз, після саміту в Сочі, бере курс на створення в африканських країнах офіційних військових баз. І нібито вже п’ять держав погодилися такі бази у себе розмістити. Туди цілком можна посилати регулярні війська, не маскуючи їх під ЧВК, які для Заходу стали як червона ганчірка для бика. І цілком можливо, що цей подразник усунуть, і ЧВК Вагнера та інші російські ЧВК незабаром припинять своє існування. Частину бійців звільнять із пристойною вихідною допомогою. А іншу віллють до регулярного спецназу та відрядять до тієї ж Африки.

Відсутність одіозного Пригожина на саміті в Сочі, куди він так хотів потрапити, теж було на руку Путіну. Тут російський президент по суті озвучив програму повернення Росії на Африканський континент, щоб здобути там приблизно ті ж позиції, які мав Радянський Союз у середині 80-х років. Але тут, прямо скажемо, більше понтів, ніж реальних можливостей знайти реальний довготривалий вплив. Зараз річний обсяг торгівлі Росії з Африкою складає близько 3 млрд доларів, тоді як у Китаю — 56 млрд, у США — 27 млрд. Росія поставляє до Африки  насамперед озброєння, а також продовольство та промислове устаткування. При цьому торгувати доводиться на російські ж кредити. Майже всі режими в Африці, за винятком Тунісу, — більшою чи меншою мірою авторитарні. Вони звикли отримувати, але не звикли віддавати. І вплив на них патрона існує до тих пір, поки він готовий платити. А в цьому плані можливостей у  Росії значно менше, ніж було в СРСР.

Напередодні саміту Путін широким жестом пробачив африканські борги на 20 млрд доларів, що накопичилися за останні п’ять років. При цьому на саміті та бізнес-форумі, що супроводжував його, було підписано контрактів, угод і меморандумів на суму понад 800 млрд рублів, тобто близько 12,5 млрд доларів. Не виняток, що велику частину цієї суми через декілька років знову доведеться списувати. Натомість Путін розраховує отримати для російських компаній, так чи інакше пов’язаних з державою, можливість інвестувати й отримувати прибуток в Африці за рахунок видобутку енергоносіїв, алмазів, золота, платини й інших корисних копалин. Виходить, що за списання африканських боргів розплачуються всі російські платники податків, а дивіденди від інвестицій отримуватиме вузьке коло осіб, пов’язаних із Путіним.

Пригожина немає, а компанії його живуть. Ось «Московський школяр», що поставляє шкільні сніданки, тільки що відсудив у ФБК, Навального та Соболь 88 млн рублів, нібито за недостовірну інформацію про низьку якість сніданків і пов’язані з цим отруєння. І цілком можливо, що про смерть «кремлівського кухаря» не оголошують тому, що так легко буде заховати в тіні нових розпорядників його компаній, які продовжать фінансувати і «фабрику тролів», і авантюри в Африці.