Церква не в змозі упоратися з викликами сучасності
Близько 65 тисяч віруючих учора взяли участь в молебні «на захист віри» в храмі Христа Спасителя, за версією столичного МВС. Кореспондент порталу «Кредо» налічив всього 15 тисяч. Я б сказала, було тисяч 20-30. Заполонили весь тротуар перед храмом Христа Спасителя з боку Волхонки та дві третини проїжджої частини вулиці, народ стояв і за турнікетами, ближче до Гоголівського бульвару, але не тому, що за турнікетами не залишилося місця — просто деякі хотіли залишити собі свободу маневру. Коли я підійшла до металошукачів з боку Знамєнки близько двох годин дня (молитовне стояння було призначене на 14.00), ніякого натовпу біля входу не було, за винятком поодиноких постатей, майже всі вже дисципліновано стояли біля храму.
Багато хто залишився на молебень після літургії, яку відслужив патріарх Кирило, що очолив потім молитовне стояння. Іногородні теж, очевидно, приїхали заздалегідь. Приблизно 2/3 публіки — люди понад 50 та до 20-ти. Учні православних гімназій, кадетських корпусів, семінаристи, члени православних громадських рухів, в основному молодіжних, — були масово представлені, наприклад, «георгіївці» і Братство святого Білогір’я — їхні прапори купчасто височіли над натовпом. Приїхали цілі приходи на чолі з батюшками з Підмосков’я, Пензенської, Тульської, Нижньогородської, Калузької й інших єпархій (після закінчення молебню всі дружно фотографувалися на тлі храму), не залишилося осторонь і козацтво. Серед москвичів було немало тих, хто прийшов незалежно, деякі сім’ями (але відсоток москвичів у загальному натовпі був явно невеликий).
Після літургії (до молебню залишалося ще години дві) народ розважали виступами Нікіти Міхалкова, що транслювалися з моніторів, Наталії Нарочницької, Павла Астахова, архімандрита Тихона (Шевкунова) та інших, що закликали захистити «чесне ім’я» РПЦ МП та її патріарха. Але всі, з ким мені вдалося поговорити, явно не готові були розмінюватися на окремості (або не дуже про ці окремості знали) — люди постійно повторювали про необхідність захищати «віру» і «святині» від «ворога роду людського». І їхня позиція, якщо чесно, здається мені куди тверезішою, ніж інвективи представників патріархії на адресу «антицерковних сил», особливо якщо врахувати, що сили ці зосередилися у Великому Устюзі та Невинномиську, де від рук якихось божевільних постраждали ікони й уклінний хрест. «Осквернені святині» на молебень доставили в Москву, встановивши перед храмом Христа Спасителя на спеціально спорудженому постаменті.
«Якщо ми не захищатимемо наші святині, то взагалі скоро станемо навкарачки. Це все для напоумлення й освіти народу нашого», — втлумачувала мені літня жінка з Москви. «Ось Страсний монастир зруйнували, — пояснювала інша з Щолково (на молебні були прибічники відновлення монастиря з великим транспарантом), — це ж теж наруга святинь». Гімназисти з Калуги (говорив хлопчик років тринадцяти, дівчата, опустивши очі, хихотіли) до ідеї молебню поставилися «нормально»: треба дати відсіч дияволу, який часто втілюється в людях (натяк на Pussy Riot, можливо, але ніякої конкретики витягнути з хлопців не вдалося). Зате ще одна москвичка років 60-ти прямо сказала, що «дівчата ці, може, невідаючи, по дурості своїй вчинили, але за ними стоять бісівські сили». Хлопці з Тули раділи, що зібралося стільки людей на спільну молитву: помолитися завжди добре, а всім миром — тим більше. І лише молода родинна пара з Москви із двома дівчатками років п’яти і шести втілила свої емоції в ідеологічно правильні слова: «Обурює ця вакханалія в пресі... і взагалі... люди втратили всяку... субординацію», — обурено сказала мати сімейства.
Загалом побажання патріарха Кирила не влаштовувати мітинг, оскільки «Церква не проводить мітингів», можна вважати виконаним. Народ розходився з площі, тихенько наспівуючи «Христос воскрес із мертвих...» — святкування Пасхи продовжувалося. З контексту вибився лише один молодий чоловік, який стояв уже майже біля самої Знамєнки і роздавав усім, хто проходив, аркуші з уривком із бесіди Іоанна Златоуста «Про те, як належить чинити з блюзнірниками». Аркушик із деякими не цілком коректними скороченнями, але доносив до читача повчання Іоанна: «Якщо ти почуєш, що хто-небудь на роздоріжжі або на площі хулить Бога, підійди, зроби йому зауваження. І якщо потрібно буде ударити його, не відмовляйся, удар його по обличчю, скруши вуста, освяти руку твою ударом; і якщо звинуватять тебе, спричинять до суду, йди».
Наскільки дієвою виявиться молитва «про країну нашу, про народ її», покаже час. Але те, що церква не в змозі упоратися з викликами сучасності, методично втягує країну в архаїку, навчаючи паству пояснювати життєві колізії чи то бісівською маною, чи то втратою субординації, молебень показав ясно. А ті, хто з такими установками не згодні, судячи з усього, на молебень просто не прийшли — тобто не підтримали патріархію в її, мабуть, наймасовішій на сьогоднішній день акції.
КОМЕНТАР
Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, відповідальний секретар «Московских новостей», Москва
— Скоріше за все, останні події щодо ролі церкви в Росії свідчать про мобілізацію російської політичної влади. Церква, як це не парадоксально, і це навіть не цілком логічно, втілює ті ж матриці спілкування з суспільством, які використовував у передвиборній кампанії Володимир Путін. Він фактично свідомо розколював країну, створивши всеросійський «Народний фронт». А зараз Путін намагатиметься з бюрократичного президента на чолі «Єдиної Росії» стати президентом усіх росіян.
Церква відтворює цю матрицю. В той же час це не означає, що наростає православний фундаменталізм у Росії. Це означає, що наростатиме, скоріше за все, політичний фундаменталізм. Тому що в цьому сенсі церква російська (та її верхівка зокрема) абсолютно політично непринципова. Вона, кажучи критично, просто йде за діючою російською владою і значною мірою копіює всі її звички.
Взагалі, РПЦ ризикує внаслідок такої поведінки відвернути від себе освічену частину росіян, серед яких побутувала мода на релігію. Частина росіян в останні 15 років були не стільки віруючими, як намагалися грати в деяку духовну моду й бути близькими до християнства.
Зараз, я гадаю, ця мода значною мірою послабиться. Тому що стало зрозуміло, що РПЦ фактично розійшлася зі значною частиною росіян. Оскільки люди з вищою освітою та люди з великих міст і на виборах не підтримували Путіна.
Відчувається, що саме влада використовувала церкву зі своєю рекламно-політичною метою. І зараз іде деяке відпрацювання потаємної угоди. Насправді зрозуміло, що заполітизовування церкви їй шкодить. Коли церква тихо підтримувала владу, як це було при минулому патріархові Олексії, це сприймалося менш жорстко мислячою частиною суспільства, ніж те, що відбувається зараз. А церква виявилася залученою в процес свідомого розколу нації, на який іде російська влада. Це, звичайно, призведе до того, що вона в значній мірі втратить свій вплив на людей, які могли б принести в РПЦ у тому числі, наприклад, і нову якість проповіді. Люди зрозуміють, що належати до РПЦ не дуже відрізняється від приналежності до «Единой Росии».
