«Великий брат» як спадкоємець монархії

Неоднозначну реакцію в інтернеті і мас-медіа викликало щорічне послання президента Росії Володимира Путіна, яке він зачитав учора з трибуни Великого Кремлівського палацу. Воно було дев’ятим за кількістю і тривало близько 1,5 години. Ця промова розглядалася як підбиття підсумків цього року і формування стратегії влади на наступний. «Для Росії немає, і не може бути іншого політичного вибору, окрім демократії», — заявив Путін перед аудиторією. — Разом з тим хочу сказати і навіть підкреслити: ми поділяємо саме універсальні демократичні принципи, прийняті в усьому світі. Проте російська демократія — це влада саме російського народу з його власними традиціями народного самоврядування, а зовсім не реалізація стандартів, нав’язаних нам ззовні». За словами президента Фонду ефективної політики Гліба Павловського, риторика Путіна повертає країну в «дуже далеке минуле». «Послання показує, що існуюча криза управління країною зберігається, і триватиме ще деякий час», — зазначив Павловський, якого цитує РБК.

У цілому, Путін спробував охопити безліч різних соціально-економічних тем, не затримуючись довго на якійсь одній. Окремо він приділив час і політиці, відзначивши, що Росії потрібно «сформувати свого роду зведення правил добросовісної політичної конкуренції».

«День» звернувся до незалежного журналіста Семена НОВОПРУДСЬКОГО (Москва) і попросив його прокоментувати звернення Путіна, а також — які сигнали можна винести з нього:

— Це очевидна спроба такого президентського послання, як нібито Путін щойно почав правити країною. Це послання не третього, а першого терміну. Це — спроба якось позначити ті соціальні групи, на які Путін сподівається (перш за все, на бюджетників), і спроба сприйняття зростання невдоволеності владою в російському суспільстві. Він намагався побічно сказати про те, що реформуватиме політичну систему, хоча одразу обмовився: щоб це не призвело до руйнування держави.

У вічі впадає те, що це рекордне за кількістю тем послання з усіх, які були у президента. Хоча складене офіційно так, ніби воно щорічне, але розраховане формально на всі шість років того терміну, який відпущено президенту за новою конституцією.

Із цього послання абсолютно незрозуміло, якою реально буде політика Росії і в який бік вона піде. Неясно: чи буде це спробою побудови нової квазіімперії, чи створення суверенної демократії. Те, що це незрозуміло, ще раз говорить про те, що російська влада розуміє, що суспільний договір, який негласно існував у Росії, згідно з яким люди були усунені від участі в управлінні країною в обмін на невтручання в їхнє приватне життя, —вичерпано. Програма нового «договору» у свідомості влади ще не склалася. Це — показник того, що сьогодні немає жодного змістовного політичного порядку денного.

У посланні було дуже багато відсилань у минуле, не завжди коректних. Щодо майбутнього було мало конкретики. А все-таки це говорить людина, яка керує країною 12 років. Коли людина править так довго, її слова піддаються політичній інфляції — якщо впродовж свого терміну вона проводила одну політику, то важко чекати від неї якихось нововведень.

— Путін також говорив про впровадження змішаної системи виборів. Деякі експерти розглядають це як крок до демократизації. А як би ви оцінили це і які ще меседжі ви почули для себе?

— Що стосується демократії — дуже показово те, як Путін побудував цю частину. Спочатку він почав говорити про те, що «шлях Росії — це демократія», потім сказав абсолютно крамольну фразу: «Не просто демократія, а побудована на універсальних цінностях». Але тут же обмовився, сказавши, що в Росії це будуватиметься на національних традиціях і без втручання ззовні. Цим він одразу ж визначив свою внутрішньо-суперечливу позицію. Якби демократія була універсальною, тоді виникає запитання: що означають «національні традиції»? Національних традицій демократії в Росії не було, і вона, безумовно, не була демократичною країною й за царських часів.

Щодо змішаної системи виборів, то така система вже існувала. Проблема Росії не в тому, за якою системою проводять вибори. Вона — в самій їх процедурі. Якщо врахувати, що в Росії є практика (яка добре відома Україні) перекупки голосів одномандатників, завдяки яким влада знаходить способи отримання більшості, абсолютно незрозуміло, якою буде сама політична система до 2016 року, коли будуть вибори до Держдуми. Судячи з того, як проходили вибори цього року — ми бачимо, що влада проводить їх за колишньою технологією, застосовуючи фальсифікації. Тому такий захід мені не видається демократичним. Більш демократичним елементом міг би стати дозвіл демократичних блоків. Але це президент назвав дискусійним питанням. Нині в Росії 48 партій, а невдовзі очікується, що їх буде близько 200. Якщо люди й голосуватимуть, то за звичні партії, а заборона на виборчі блоки — це фактично заборона на те, щоб опозиція створювала широкі коаліції і виступала єдиним ядром. Виходячи з російської практики, ця заява означає, що влада готова провести думські вибори так, щоб не позбутися більшості.

Важливо й те, що Путін почав хоча б говорити про спроби об’єднання нації. Однією з головних проблем Росії після розпаду Радянського Союзу є те, що вона не може вибудувати для себе єдиної національної ідентичності. Росія не може зрозуміти, хто вона в сучасному світі. Він сказав доволі безперечну річ, що будь-які прояви національної ворожнечі присікатимуться. З іншого боку, розмови про те, щоб усі народи вважали себе єдиним російським народом за колишньої Росії — не дуже коректні. Скажімо, в Російській імперії національне питання, за винятком деяких витрат, вирішувалося коректно, порівняно з тим, як його вирішувала радянська влада. А ось те, що наразі неможливо побудувати національну ідентичність на тому, що Росія — держава російського народу, це очевидно практично будь-якому експерту в галузі міжнародних відносин.

Нинішнє послання президента — це спроби знайти ідентичність у свідомості країни, яка завершила важкий період відновлення держави з точки зору влади. Але як будувати нове життя — російське керівництво не розуміє і, на жаль, не може пояснити це населенню.