Визволене натхнення
Ці хвилюючі дні національної солідарності, самопожертви, ентузіазму й безмежної радості, що супроводила падіння тоталітарного режиму, вже давно минули. Всі подальші роки ми боролися — іноді успішно, іноді не дуже — з тяжкими наслідками десятиріч комунізму в нашій країні. Виникали міріади труднощів, коли ми наново узаконювали й розвивали політичний плюралізм, бралися за встановлення влади закону, будували демократичні інститути й продовжували трансформувати цілком націонализовану економіку на економіку вільного ринку. Більш того, й це було найважче, нам довелося зіткнутися зі згубною спадщиною, котру комуністичний період залишив у наших душах, і подолати все погане, що дрімало в нас і сплило на поверхню наших життів завдяки новознайденій свободі.
Всі ці щоденні проблеми, що часто примушували нас почуватися безнадійно роздратованими — всього лише незначні дрібниці в порівнянні з історичною значущістю падіння комунізму в усьому світі, на тлі якого минав листопад 1989 року в Чехословакії. Наша революція, якщо її можна так назвати, не впала з небес. Вона була органічною частиною більшого процесу, пов'язаного з невпинним розвалом системи, заснованої на брехні, ненависті й примусові, системи, що позбавляла людей їхніх найосновніших прав, порушувала саму суть життя, і під прапором привабливої, але помилкової утопії, намагалася силою зупинити розвиток історії.
Тільки сьогодні, через десять років, ми починаємо цілком усвідомлювати реальні розміри й кількість проблем, що почалися за тих епохальних часів. Поділ світу на дві половини розвалився, й настав час будувати абсолютно новий, справедливіший порядок світової безпеки, політики й економіки, придатніший для нової ери людського звільнення, що настала після падіння комунізму.
Теперішній час закликає нас до нового сприйняття світу як багатополярного, багатокультурного й глобально пов'язаного між собою співтовариства, і до послідовної реформи всіх міжнародних організацій та інститутів для того, щоб вони віддзеркалювали це нове розуміння й могли впоратися з важкими завданнями майбутнього періоду з цим новим духом. Необхідні сміливі почини, щоб перемогти все зло, що сплило в усій своїй ширині й глибині після падіння старої структури.
Я маю на увазі бездушний націоналізм і ненависть між різними суспільствами, котрі живуть на цій землі; організовану злочинність, що зараз володіє небаченими технологічними засобами; міжнародний тероризм; поширення торгівлі наркотиками; дегуманізуючий ефект швидко зростаючих урбаністичних конгломератів; небезпеку того, що людство втратить контроль над ядерною зброєю або інформаційними системами, які воно винайшло, та над екологічними наслідками його власного розвитку; соціальну відмінність, що збільшується й спричинена швидким зростанням населення і нашою нездатністю регулювати різні витончені форми глобальної ринкової економіки так, щоб її продукти допомагали культивувати людське життя, а не обмежувати його.
Коротше кажучи, я переконаний, що падіння комунізму означало не тільки визволення мільйонів пригноблених і принижених людей, але, через низку причин, також і величезний виклик, що спонукав нашу сучасну цивілізацію зробити оновлену й глибоку самооцінку; переглянути свої напрямки й загрози, з якими вона стикається; й шукати шляхів створення або відродження почуття відповідальності за саму себе. Це неправда, що в нас немає основи, з якої ми могли б починати — десь глибоко в самому серці всіх основних релігійних систем сучасного світу лежить, сховане або поневолене, те саме початкове натхнення, що додало нам мужності домагатися свободи навіть перед обличчям такого величезного моноліту як комуністична система. Все, що необхідно зробити, — це зрозуміти й прийняти його.
Сьогодні, через десять років після того, як ми знову знайшли свою свободу, недостатньо просто пригадати й резюмувати ті драматичні часи, коли старий світ розвалювався на частини й народжувалася нова свобода. Замість цього, ми маємо сфокусуватися на ширшому значенні й ефектові цього звільнення. Нашою головною турботою має стати майбутнє. Але якщо у цього мислення має бути міцна основа, ми не повинні забувати про минуле. І ми не маємо забувати про тих, кому ми зобов'язані всім тим хорошим, що минуле заповідало нашому майбутньому.
