«Як головуючий у ОБСЄ ще ніхто не приїжджав до Росії»

Вчора міністр закордонних справ України Леонід Кожара почав дводенний візит до Росії як чинний голова ОБСЄ. Як повідомили «День» у прес-службі МЗС, у Москві Кожара в перший день візиту обговорить з віце-прем’єром РФ Дмитром Рогозіним питання, що стосуються Придністровського врегулювання, що є головним пріоритетом головування України в ОБСЄ. Переговори ж із шефом російської дипломатії Сергієм Лавровим пройдуть сьогодні і після них відбудеться невелика прес-конференція, — сказав «Дню» представник МЗС Василь Зварич. Програмою візиту також передбачено виступ Кожари в Дипломатичній академії МЗС Російської Федерації, відвідини Національного культурного центру України в Москві, зустріч із керівниками українських земляцтв у РФ.

«День» звернувся до експертів з проханням дати прогноз, як візит шефа української дипломатії в Москву в якості головуючого в ОБСЄ вплине на Придністровське врегулювання і двосторонні відносини.

КОМЕНТАРІ

Тамара ГУЗЕНКОВА, заступник директора Російського інституту тратегічних досліджень:

— Для України є дуже важливим головування в ОБСЄ. Україна спробує використати максимально з цієї функції все те, що стосується її європейських стосунків. Йдеться про підписання угоди про Асоціацію з ЄС у листопаді 2013 року.

Ніякого прориву у розв’язанні Придністровської проблеми не варто чекати. І, я гадаю, що для України оптимально буде просто не нашкодити цьому процесові, який зараз перебуває в замороженому стані. А в нинішніх умовах на будь-які ініціативи, пов’язані зі зміною формату миротворчої операції, навіть якщо їх могла б проголосити Україна, навряд чи погодиться не так Москва, як сам Тирасполь.

— Напередодні візиту Кожара дав широке інтерв’ю російським ЗМІ. Шеф української дипломатії сказав, що «реалізовуючи свої євроінтеграційні прагнення і розвиваючи тісну співпрацю з Росією, Україна тим самим зближує між собою обидві сторони». Що ви скажете на це?

— Мені здається, що це дуже обережна дипломатична фраза, яка відбиває, скоріше те, що хотіла б Україна, але не те, що є насправді. Україна хотіла б отримати статус країни, яка примиряє між собою Європейський і Євразійський союзи. Наразі це не виходить.

— Як відомо, російсько-українські стосунки є досить прохолодними. Чи будуть вони і далі погіршуватися?

— Звичайно, стосунки істотно прохололи. І не лише в останній час. Прохололи вони після того, як стало ясно, що Харківські угоди повністю себе вичерпали і не виправдали тих надій, які на них покладалися. Але я не чекаю на якесь сильне погіршення російсько-українських відносин, а тим більше на їх загострення.

— Чому?

— Україна, яка пристрасно сподівається набути в тому чи іншому вигляді асоційоване членство або, принаймні, підписати угоду про Асоціацію, щоб наблизитися до Європейського Союзу, абсолютно не зацікавлена в загостренні стосунків з Росією. Бо країна, яка претендує на європейський формат, не може собі дозволити загострювати відносини, тим більше з таким сусідом як Росія. Тому я гадаю, що уряд і адміністрація Януковича всіляко уникатиме гострих питань, займатиметься такою примирливою риторикою, намагатиметься маніпулювати поняттями асоційованого членства, спостерігача, говорити про вивчення документів Митного союзу. Власне кажучи, Київ вестиме політику балансування і такого політичного компромісу — це те, чим адміністрація Януковича займається в останні роки.

— Деякі експерти в Україні висловлюють стурбованість, що Росія може перешкодити підписанню угоди про Асоціацію. Що ви скажете на це?

— Я не думаю, що Росія робитиме з цього приводу якісь кроки. Це, врешті-решт, не НАТО, коли Росія дійсно була дуже сильно заклопотана цим питанням. Мені здається, що тут не потрібно шукати якогось противника з боку. Я думаю, що тут будуть в основному проблеми, пов’язані з вимогами і претензіями самого Європейського Союзу, а не того, що хтось з боку перешкоджатиме Україні в підписанні цього документа.

Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора Центру Разумкова, колишній заступник міністра закордонних справ:

— Насамперед я позитивно оцінюю інтенсивність контактів на високому рівні, що зараз спостерігається в українсько-російських відносинах. Я маю на увазі в першу чергу зустрічі міністра закордонних справ України Леоніда Кожари з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим. Це буде вже друга зустріч міністрів після Чернівців. Дійсно, це можливість і обговорити проблемні питання, й подивитися на перспективу.

Слід зазначити, що в ролі головуючого в ОБСЄ ще ніхто не приїжджав до Росії. І це дає якийсь окремий відтінок цьому візиту. Уже відбулися зустрічі, де обговорювалися питання придністровського врегулювання. У травні в Одесі планується проведення переговорів у форматі «5+2». І позиція Росії тут дуже важлива. У цьому сенсі я чекаю результатів від поїздки Леоніда Кожари до Москви, тому що один з ключових пріоритетів головування України в ОБСЄ — це саме Придністров’я, це те, що важливо для нас, важливо для Росії, що важливо для регіону.

Зрозуміло, що буде обговорено дуже широкий спектр питань: від співпраці економічної до літакобудування, атомної енергетики, до питань перебування Чорноморського флоту, делімітації морських кордонів, а також питань, пов’язаних з культурною взаємодією. Проводиться низка спільних культурних заходів у майбутньому. Можна по-різному це оцінювати, але очевидно, що це дає можливість дуже широкого спектру взаємин між Україною та Росією.

Треба ще розуміти, що можливості міністра закордонних справ усе-таки обмежені. Співпраця в російському напрямку розвивається в різних форматах. Ключова фігура, вочевидь, тут — це президент. Багато в чому МЗС виконує ті завдання, які ставить керівник зовнішньої політики. А за Конституцією — це президент.

У будь-якому разі дипломатія — це передусім зустрічі, переговори, можливість знаходження якихось спільних позицій. І в цьому сенсі мені здається, що Леонід Кожара як міністр закордонних справ досить успішно зараз працює. Дуже активно на різних напрямках. І все це можна оцінити позитивно.

Що б я оцінив з певною часткою критики, то це інформаційну підготовку візиту до Росії. З одного боку, компонент присутності в країні, куди здійснюється візит, — забезпечено. Дійсно, були цікаві багатопланові інтерв’ю Леоніда Кожари російським ЗМІ. Але, мені здається, недостатньою є увага до українських ЗМІ. Очевидно, що цей пропуск може бути заповнений після повернення міністра з Москви окремою прес-конференцією, брифінгом, який, на мій погляд, просто необхідний. І я думаю, було б непогано, щоб разом з інтерв’ю посла України у РФ Володимира Єльченка, яке якраз було напередодні візиту, було б іще інтерв’ю українським ЗМІ міністра закордонних справ України Леоніда Кожари.