Як Казахстан перетворився на азіатське «тигреня»
Для більшості людей Казахстан — це одна із колишніх радянських республік, де правлять баї, їздять на конях, вирощують наркотики, звідти приїздять нелегальні емігранти, щоб торгувати на базарах і зводити будинки. Реалії проте такі, що за 15 років, що минули, ситуація в економіці країни вже давно не відповідає вищеназваним штампам.
У Казахстані, який за розміром своєї території є шостою країною світу, зосереджені колосальні запаси енергоносіїв, дорогоцінних і кольорових металів. Ці безпрецедентні запаси, а також перехрестя основних трас Сходу зробили сучасний Казахстан регіоном, який найбільш інтенсивно розвивається. Знаходячись на перетині ключових транспортних шляхів Азії й Європи, Астана прагне відновити свою сполучну роль на Євразійському континенті. Всі ці чинники стали причиною перетину тут інтересів провідних гравців світу — США, Європи, Росії та Китаю.
Президенту Нурсултану Назарбаєву за роки правління вдалося відновити виробничу базу та перетворити Казахстан із держави, яка переживає серйозну соціально-економічну кризу на уламках СРСР, на країну, готову ось- ось увійти до числа 50-ти провідних лідерів світового розвитку.
Головним показником успішного розвитку Казахстану й зміцнення його позицій у світовій економіці є безпрецедентні темпи зростання ВВП: протягом, як мінімум, останніх п’яти років приріст ВВП стабільно становить 7—10 %, що робить Казахстан гідним трійки лідерів зростання на пострадянському просторі. Якщо майбутнє амбіційних програм президента Росії із подвоєння ВВП країни до 2010 року виглядає надто примарним, то Казахстан зможе вирішити аналогічну задачу, швидше за все, навіть достроково.
Віце-президент міжнародного рейтингового агентства Moody’s Джонатан ШИФФЕР вважає, що за стрімкістю економічного зростання Росія досить серйозно поступається Казахстану. «Якщо взяти проміжок у п’ять років — із 2000 по 2005 рік, — то в Росії ця стрімкість становила 48%, в той час як у сусідньому Казахстані — 79%. При цьому, в середньостроковій перспективі Росія не зможе експлуатувати свої ресурси з більшою ефективністю — вартість видобутку тут зростає, в той час як в Азербайджані та Казахстані й якість сировини, що добувається, вища, й видобуток обходиться дешевше».
Наявність багатих запасів корисних копалин робить республіку одним із найбільших паливно- енергетичних регіонів Євразії. Сировинні галузі є найбільш рентабельними та привабливими з точки зору інвесторів — на них припадає понад 60% загального обсягу промислової продукції. На нафту, газ і метали припадає понад 80% національного експорту та близько 90% експорту на ринки поза межами СНД.
Таким чином, за запасами нафти республіка випереджає безліч нафтовидобувних країн: доведені запаси нафти в Казахстані оцінюються у 39,6 млрд. барелів, газу — 18,2 млрд. барелів у нафтовому еквіваленті. Усього у республіці існує 172 нафтових, 42 конденсатних і 94 газових родовища.
Будівництво експортних нафтопроводів дозволило збільшити видобуток нафти з 20 млн. тонн 1995 року до майже 40 млн. тонн 2000 го, а 2014 року за прогнозами вона сягне 120—170 млн. тонн. На даний момент транспортування нафти здійснюється, в основному, на теренах Росії. У той же час Астана, дотримуючись принципу багатовекторності маршрутів транспортування нафти, завершує будівництво нафтопроводу до Китаю потужністю 20 млн. тонн, який фактично фінансується Китаєм (вартість проекту оцінюється в майже 690 млн. доларів). Крім того, Казахстан незабаром готується «підім’яти» під себе третину світового ринку урану.
ВЕЛИКІ КОРПОРАЦІЇ — ОСНОВА ЕКОНОМІКИ КАЗАХСТАНУ
Сучасну економіку Казахстану можна розглядати як економіку великих корпорацій — у процесі приватизації склалася монополістична структура економіки з невеликим числом лідируючих бізнес-груп. Так, найбагатші запаси нафти та газу Казахстану розробляються найбільшими світовими компаніями — Chevron, BG Group, Texaco, Agip, TotalFinaElf, Shell, Statoil, CNPC. Крім західного капіталу, активно працюють і російські компанії — «Газпром», «Лукойл», «Транснафта» та інші. Це дозволяє Казахстану забезпечити основу для інтеграції національної економіки на світовий ринок.
Іншу частину великих корпорацій Казахстану складають банківські структури й інвестиційні фонди, які акумулювали значну частину приватизаційних «купонів» (понад 75% усіх «купонів» вкладено у 25% фондів). Згодом банківський капітал почав експансію у промислову й торгову сфери й тому банківські групи також посідають провідні позиції в економіці. У результаті, транснаціональні корпорації (ТНК) контролюють до 40% промислового виробництва й близько 50% зовнішньої торгівлі Казахстану.
З урахуванням невеликої за загальним обсягом казахстанської економіки, найбільші перспективи довготривалого економічного зростання у будь-якому випадку зумовлені експортною, а не імпортозамінною стратегією. Відповідно, й у довгостроковій перспективі базу казахстанської економіки утворюватимуть великі компанії паливно-енергетичного сектора. Форма участі держави у подібних системоутворюючих компаніях варіюватиметься від володіння «золотою акцією» до 100%-го володіння акціями. А вже навколо цих компаній групуватимуться дрібні та середні підприємства, що працюють за їхніми замовленнями.
РЕФОРМИ, АБО ШЛЯХ ДО УСПІХУ
Вивести економіку Казахстану з пострадянської трансформаційної кризи та перевести її у режим стабільного та прогресивного розвитку дозволило, при наявності спочатку високого експортного потенціалу, впровадження послідовних і систематичних реформ у країні. Заставою побудови ефективної економіки стала визначальна роль держави й відсутність політичних ризиків, пов’язаних зі зміною керівництва країни. Навіть нещодавня зміна уряду обмежилася ротацією одного рівня чиновників. У результаті на 11 міністрів нового уряду — лише дві нових особи.
Завдяки стабільності політичної системи — сильному президентові, контрольованому ним парламенту й ретельності держструктур — впровадження послідовних реформ у Казахстані триває більш успішно, ніж в інших країнах СНД — деякі давно впроваджені в цій республіці реформи в інших країнах знаходяться лише у стадії обговорення.
Ключовим елементом цих реформ стала приватизація, в якій поєднувалася масова приватизація (за інвестиційно-приватизаційні «купони») з приватизацією стратегічних об’єктів за індивідуальними проектами. Інша категорія була орієнтована переважно на великих іноземних інвесторів. Хоча 85% обсягу промислового виробництва створюється приватним сектором, держава зберігає свою присутність у стратегічно важливих секторах економіки — для цього створюються спеціалізовані національні компанії. Наприклад, у нафтогазовій сфері такою компанією є «Казмунайгаз», KEGOG займається транспортуванням електроенергії по магістральних мережах і так далі. Також 2002 року Казахстан першим серед країн СНД реалізовував амністію капіталів.
Поступово зменшуються податки, а для організацій, які здійснюють діяльність на територіях СЕЗів й основною діяльністю яких є наукові розробки, створення та розвиток інформаційних технологій, впроваджено окремий податковий режим. Одночасно Казахстан вилучає велику ренту при експлуатації природних ресурсів. У царині регулювання зовнішньої торгівлі Казахстан пройшов шлях від жорсткого контролю з боку держави до значної лібералізації зовнішньої торгівлі. Зовнішньо-торгівельний режим у Казахстані поступово удосконалюється відповідно до вимог СОТ.
ЕКСПАНСІЯ КАЗАХСЬКОГО КАПІТАЛУ
Поява величезної кількості грошових ресурсів у Казахстані призвела до вкладення капіталу в об’єкти і за межами країни. Експерти останнім часом уже відзначили проведення широкої економічної експансії казахського капіталу — за кордоном закуповуються необхідні промислові об’єкти й інфраструктура, передусім у сфері енергетики й трубопровідного транспорту, портів і терміналів.
Таким чином, найбільш прогресивними для просування казахстанського бізнесу, завдяки старим зв’язкам, близькості та наявності казахської діаспори, є прикордонні з Росією області. Однак і найбільш віддалені регіони знаходяться в полі зору казахстанських інвесторів — на завершальному етапі знаходиться придбання 70% однієї європейської нафтогазової компанії (назва поки не розголошується), на казахстанські кошти вже побудовано готель преміум-класу Ritz у Москві, виявлена зацікавленість у придбанні Львівського НПЗ і багато чого іншого.
Оскільки основною сферою в Казахстані є нафтогазова, то проводяться роботи по створенню системи, яка дозволить працюючим у Казахстані нафтовидобувним компаніям обирати найбільш привабливі та стабільні ринки для казахстанської нафти. Крім оптимізації існуючих шляхів (КТК і БТД), Казахстан провадить роботу із будівництва нафтопроводу у Китай. Крім того, спільно з Україною Казахстан має намір побудувати нафтопровід «Снігурівка — Одеса».
ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ
Перспективність економіки в Казахстані пов’язують з інвестиційною активністю, тому з моменту отримання суверенітету Астана залучає іноземний капітал, на ділі створюючи сприятливий інвестиційний клімат або комплекс факторів, привабливих для інвесторів. Невеличкий приклад — з метою спрощення дозвільних процедур по в’їзду- виїзду керівників іноземних компаній і співробітників їхніх представництв, впроваджено спеціальну візу — так звану інвесторську візу.
У результаті, починаючи з 1993 року, в республіку залучено понад 55 млрд. доларів інвестицій (майже 1/3 усіх вкладень іноземного капіталу у країни СНД). Природно, що іноземні інвестиції концентруються в кількох найбільш привабливих і конкурентоспроможних галузях економіки: 65% — у нафтогазовій галузі (близько 41 млрд.), 10% — у чорній металургії й 5% — у кольоровій металургії. Зазначимо також, що Казахстан уже давно підписав Енергетичну хартію, дискусія навколо якої постійно псує стосунки Росії з Євросоюзом.
Майбутнє ж економіки Казахстану, на думку експертів, виглядає оптимістичним: Астана обрала таку модель її розвитку, при якій стимулювання національної економіки відбувається за рахунок власних природних ресурсів. У короткий термін на енергоносіях створений економічний феномен, який вже дозволяє з деякими застереженнями відносити Казахстан до числа «азіатських тигрів». Ну, можливо, ще «тигренят», але те, що «тигреня» зросло — не заперечує ніхто...
