Яке майбутнє чекає Каталонiю?
«Виходячи з того, що її економіка ґрунтується на туризмі та експорті, каталонців очікують важкі часи», — експерт![](/sites/default/files/main/articles/03102017/2017-09-30t125031z_1783115426_rc135df3daa0_rtrmadp_3_spain-politics-catalonia.jpg)
Нині найбільша увага світу прикута до іспанського регіону Каталонія. Після референдуму щодо незалежності, на якому, за даними регіональної влади, 90% виборців проголосували за відокремлення, прийшов час прогнозів: чи проголосять каталонці незалежність і що в такому випадку чекає на Каталонію, Іспанію та ЄС.
Спершу реакція лідерів ЄС, як відзначали ЗМІ, була «тихою», і лише ближче до вечора понеділка більшість європейських лідерів висловили підтримку іспанському уряду.
Президент Європейської Ради Дональд Туск закликав уряд Іспанії знайти «шляхи уникнення подальшої ескалації та використання сили», пише DW.
Президент Франції Еммануель Макрон наголосив, що для Франції в Іспанії існує тільки один партнер — «в особі пана Рахоя».
Міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель закликав уряди Іспанії та Каталонії до негайних переговорів.
Тим часом самі каталонці вийшли на протести проти свавілля поліцейських. Нагадаємо, що під час проведення референдуму поліція застосувала силу проти тих, хто намагався проголосувати: поранення отримали майже 900 людей. До ініціативи також долучився футбольний клуб «Барселона», який відмовився у цей день виходити на тренування.
Як пише британська газета The Times, ще до проведення референдуму прем’єр-міністр країни Маріано Рахой мав би переконати каталонців у тому, що їхнє життя буде кращим у складі Іспанії, ніж у хаотичній і ніким не визнаній країні. Видання відзначає, що головною помилкою голови уряду стало рішення застосувати силу проти мирних жителів замість того, щоб спробувати переконати їх. «Неважливо, скільки саме людей проголосували на референдумі, важливо те, що постраждали близько 900 людей, багато — від гумових куль», — йдеться у редакційній статті.
Видання Financial Times відзначає, що найголовніше зараз — не проголошення незалежності, а діалог. При цьому ЗМІ звертає увагу на те, що ЄС вважає, що питання щодо стосунків між Мадридом і Барселоною мають вирішувати самі сторони конфлікту, хоча ЄС може закликати сторони до стриманості, розважливості та поваги демократичних принципів і верховенства права.
Тим часом редактор іспанської редакції DW Гемма Касадевалл Серра пише, що референдум у Каталонії не матиме жодного безсумнівного результату, але додає, що «й надалі нехтувати масштабом бажання каталонців отримати незалежність — це те ж саме, що намагатися затулити пальцем сонце».
«Спільним у Пучдемона та Рахоя є те, що досі вони орієнтувалися виключно на забаганки своїх прихильників. Якщо кожен з них убачатиме в подіях 1 жовтня легітимізацію своєї дотеперішньої політичної лінії, то вже незабаром слід очікувати наступної політичної катастрофи. Може бути, що це призведе до мобілізації мас, і не лише в Каталонії», — йдеться у коментарі Гемми Касадевалл Серра для DW.
«День» звернувся до українських та іспанських експертів з проханням прокоментувати результати референдуму в Каталонії та пояснити, як далі розвиватиметься ситуація в Іспанії та ЄС:
«ПЕРЕГОВОРИ ТА ДІАЛОГ МОГЛИ Б ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПРОГРЕС»
Кармен КЛОДIН, старший науковий співробітник Барселонського центру міжнародних справ (CIDOB):
— Я вважаю, що цей референдум незаконний. Під час нього не було дотримано жодних демократичних процедур.
Політики, відповідальні за це, мають дуже маленьку більшість у каталонському парламенті й вони нав’язали референдум абсолютно недемократичними механізмами.
Єдине, що абсолютно ясно, так це те, що одна частина каталонського суспільства хотіла голосувати на цьому референдумі. Реакція іспанської поліції була абсолютно скандальною та, очевидно, недоречною. Але це не робить цей референдум більш законним.
Ми ще не знаємо, чи справді каталонський уряд проголосить незалежність, так само, як і не знаємо, що це означатиме на практиці. Ми не знаємо цього, тому що ніхто нам цього не пояснив, починаючи від лідерів — тих, хто проголошує подібну політику. Одним із пояснень цього є те, що ці політичні лідери, прихильні до незалежності, здається, не знають, що вони реально хочуть зробити наступного дня.
Щодо можливого розвитку подій, то це складне питання. Я не знаю, що відбуватиметься далі але, на мою думку, найкращим варіантом було би проведення переговорів в уряді. Лише переговори та діалог могли б забезпечити якийсь прогрес.
Для Каталонії дуже важливий реальний, законний референдум, погоджений двома сторонами, як між Великобританією та Шотландією. Але уряд у Мадриді ніколи навіть не хотів починати розмову про це. Це правда, що з іншого боку існує дуже сутнісна ідея щодо того, чим є Іспанія, що не можна чіпати її Конституції та порядок. Тож те, що ми бачимо — це ситуація, створена обома політичними силами. Вони обидві кажуть, що хочуть керувати, але вони не говорять про те, звідки почати, яка кінцева мета, яка має бути результатом переговорів. Тож дуже складно передбачити, що буде далі. І я думаю, що вони не хочуть казати цього решті країни.
Каталонія, безсумнівно, хоче бути членом ЄС. Вони повністю проєвропейськи налаштовані. Це навіть не питання. Проблема полягає в тому, що ЄС і представники різних інституцій повторювали, якщо Каталонія виходить зі складу Іспанії, вона виходить і з ЄС. Тоді їм доведеться знову починати процес переговорів із ЄС про вступ. Очевидно, що Каталонія в підсумку не буде членом ЄС. Це те, що також не пояснює позицію лідерів-прихильників незалежності. Вони дозволяють людям думати, що в останню хвилину вони про все домовляться, не турбуватися і думати, що вони залишаться в ЄС. Як бачите, люди дуже помиляються. Але вони справді хотіли б залишитися членами цієї організації.
«РОСІЙСЬКИЙ СЛІД У КАТАЛОНСЬКОМУ РЕФЕРЕНДУМІ ОЧЕВИДНИЙ»
Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, доктор політичних наук, конфліктолог, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка:
— Якщо подивитися на приклад Каталонії, то очевидно, що не всі ті заходи, які рекомендуються ОБСЄ щодо попередження конфліктів (Гельсінські документи, документи Ради Європи та всього того комплексу правил і конвенцій, які стосуються питання відносин між центром і провінцією, включаючи децентралізацію, надання додаткових повноважень і прав регіонам) унеможливлюють виникнення таких конфліктів. Іспанія якраз тому приклад. Уряд країни надав Каталонії усі права та автономію: у них була своя мова, надані всі економічні права, які вони використовували сповна, свій прапор тощо. Тобто у них була найповніша й найширша автономія для розвитку регіону. Але, як бачимо, це не спрацювало і нічого не зупинило розвиток конфлікту.
Треба сказати, що каталонці почали процес виходу з Іспанії ще в 2015 році й він завершився референдумом, хоча, з погляду законів Іспанії, він був незаконним.
Якщо ми подивимося на Паризьку хартію ОБСЄ та інші документи, то там зазначається, що такий конфлікт врегульовується шляхом досягнення певного компромісу між центром і частиною країни на всенаціональному референдумі, що було проігноровано каталонцями, й усупереч законодавству вони все-таки вирішили вийти зі складу Іспанії.
Це вже призвело до внутрішнього громадянського конфлікту, який поки що розвивається в латентній фазі, але, очевидно, що за ескалації, він перейде у громадянську війну. Або ж Мадрид дасть добро на вихід Каталонії зі складу Іспанії. Та він на це не погодиться. Це зрозуміло, тому що це означатиме розпад Іспанії як країни. Крім того, ЄС також не визнає Каталонію як незалежну державу. Виходячи з того, що її економіка ґрунтується на туризмі та експорті, каталонців чекають дуже важкі часи. Більш того, це підриває солідарність і безпеку Європи. У 90-х вона тільки оклигала від балканських конфліктів. А це — новий конфлікт у центрі Європи, всередині однієї з провідних країн ЄС і НАТО.
Російський слід у каталонському референдумі очевидний, бо Росія давно підриває проблеми, які існують у Європі та Іспанії. Я думаю, що вона також фінансує Басків, щоб ті вчинили так слідом за Каталонією. Росія фінансує ультраправі та ультраліві радикальні рухи. Це — гібридна війна, яку розв’язала Росія проти всього Заходу, й вона охоплює і США, і Британію, й Німеччину, і Францію. Звісно, вони працюють із ісламськими фундаменталістами, радикальними націоналістичними угрупованнями і навіть угрупованнями профашистського толку. Головне завдання цієї війни — створення ситуації хаосу перш за все в країнах НАТО і ЄС, що досягається за рахунок внутрішнього конфлікту. Це значно послаблює і дезінтегрує країну зсередини.
Це також очевидно з офіційних заяв, які надійшли з боку очільників РФ, котрі сказали, що каталонці мають право на самовизначення, але мають дотримуватися міжнародного права, європейської хартії, а центральна влада повинна провести референдум і задовольнити волевиявлення народу. От вони дуже добре врахували це волевиявлення в Криму та в Чечні, а тепер навчають, як дотримуються гуманітарного права, а з іншого боку — займаються підривною діяльністю.