«Якщо Україна з часом змiнить свою думку, то все можливо…»

Принцип позаблоковості України, її залежність від східного напрямку в зовнішній політиці зумовили постулат, згідно з яким до НАТО ми не збиралися й поки що не будемо збиратися, але від співпраці з Альянсом теж не відмовляємось. Щоправда, цю співпрацю ми часто намагаємося використовувати не стільки з максимальною користю для себе, скільки так, як уміємо. Точками дотику у нашій співпраці лишаються сфери, які відіграють більш демонстративну роль, аніж практичну. Хоча співрозмовник «Дня» Едгар БАКЛІ, який виконує обов’язки помічника (заступника) Генерального секретаря НАТО з оборонного планування та політики , дотримується іншої думки. Він налаштований досить оптимістично до майбутніх контактів між Києвом та Брюсселем, звичайно відзначає важливість України в архітектурі безпеки на європейському континенті та не вірить у протистояння Росії розширенню НАТО на Схід. До речі, один iз російських дипломатів під час візиту лорда Робертсона сказав «Дню», що про жодну конфронтацію з боку Росії не йдеться, швидше помітна певна обережність. Причому якби не було операції НАТО в Югославії в 1999 роцi, про навiть підозрілість iз боку Москви не йшлося б, твердить дипломат. Україні ж, на його думку, за будь-яких умов слід дотримуватися політики балансування, так як вона це робить і нині — на те ж саме натякають i на Заході...

— Чимало спостерігачів з української сторони твердять, що НАТО приділяє надто мало уваги Україні. Чи відповідає це дійсності й що мав би зробити Київ, аби до його думки прислухалися?

— Неправда. Україна отримує багато уваги з боку НАТО. Скажімо, я в Києві вже втретє лише за останні півроку. Ми маємо базу для взаємовідносин, вона дуже сильна. У нас хороше політичне порозуміння на вищому рівні. Цим шляхом ми хочемо йти і далі. На мою думку, Україна зробила стратегічний вибір, співпрацюючи з НАТО у військовому реформуванні. Україна та НАТО співпрацюють дуже міцно в рамках однойменної Комісії, яка забезпечує політичні консультації, а також практичну співпрацю. За останні 18 місяців наші практичні контакти значно зміцніли в галузі реформування українських Збройних сил. Перші висновки щодо військового реформування ми вже зробили. Наразі працюємо над наступним етапом та розвитком більш довгочасних цілей. Щодо проблем, то вони завжди є — існує величезна кількість проблем із військовою реформою. Збройні сили вашої країни мають бути модернізовані та кількісно скорочені. Поточні плани в цьому напрямку мають відповідати джерелам. Утім, Україна не самотня зі своїми проблемами. Ми маємо достатньо досвіду, аби поділитися ним з Києвом. Бажання співпрацювати у цій сфері спільне, ніхто ні на кого не тисне.

— Чи хотіло б НАТО бачити в далекому майбутньому в своїх лавах такого члена як Україна?

— Це питання не до мене. Воно з політичної площини і відповідати на нього передусім самій Україні. До НАТО вступити може кожна країна, тільки для початку вона повинна висловити своє бажання. Цим правом нині скористалися дев’ять країн, які є кандидатами на приєднання до НАТО. Ми підтверджуємо свою політику відкритих дверей. До Києва ж ми приїхали зовсім не для того, щоб змушувати Україну стати членом НАТО. Якщо вона з часом змінить свою думку, то все можливо...

— Під час візиту Генсека Робертсона українські політики наголошували на потребі нового рівня або нового імпульсу у відносинах з НАТО, говорять і про необхідність підписання нового двостороннього документа. Що ви про це скажете?

— Ми поступово просуваємося вперед у нашій співпраці з Україною в галузі оборонної реформи та оборонної модернізації. Ще є дуже багато речей, які ми могли б втілювати разом. Між Україною та НАТО має відбутися двостороння зустріч, на яку зберуться дуже поважні представники з обох сторін. Дуже сподіваюся, що ця зустріч справді надасть нового імпульсу. Але значною мірою багато що залежить від самої України.

— У Києві часто говорять про можливість військово-технічної співпраці з НАТО. Вам про це щось відомо?

— Я не знайомий з деталями цієї ідеї. Але я справді знаю, що Україна вже допомогла НАТО і всій міжнародній спільноті своєю миротворчою участю на Балканах. Україна була дуже тактовним помічником у своїх зусиллях і продовжує таким бути. Ми раді, що Україна діє саме так.

— Як Україна має себе вести у випадку загострення відносин між НАТО та Росією у зв’язку з розширенням Альянсу на Схід?

— Я очікую, що Росія лишатиметься спокійною й мирною, так як вона робить зазвичай. Москва має визнати право кожної держави обирати рамки своєї безпеки, і я гадаю, що Росія справді його визнає. Із плином часу складається враження, що Росія розуміє позицію НАТО. Співпраця з Україною в цьому контексті незалежна від процесу розширення. Ми розглядаємо Україну як важливу державу для стабільності в Європі. Ми хочемо сприяння України, міцних відносин. Я особисто не очікую, що розширення сприятиме погіршенню відносин iз Росією.

— Хто з країн-кандидатів на вступ до НАТО найбільше просунувся у виконанні необхідних вимог?

— Ми кожного року оцінюємо прогрес, якого країнам вдалося досягти. Вони всі значно просунулися. Але у всіх є свої труднощі. Далі справа за політичним рішенням, яке буде зроблено на празькому саміті в наступному році.

— Ваша думка з приводу ситуації в Македонії і участі НАТО в поновленні миру в регіоні?

— Наша позиція чітка: обидві сторони повинні домовитися про припинення вогню. Ми потребуємо політичного діалогу. У свою чергу НАТО готове надати сили для сприяння процесу роззброєння. Робитимемо ми це зі згоди обох сторін. Ми лишаємося оптимістичними навіть попри поновлення в регіоні вогню.

— Чи велися розмови під час зустрічей лорда Робертсона з українським керівництвом про можливу участь України у роззброєнні албанських екстремістів?

— Міжнародна спільнота підтримує політичний діалог. І наскільки я розумію, Україна залучена до двосторонніх переговорів з Македонією. На певному етапі ми маємо намір ввести невеликий контингент сил НАТО для виконання згаданої короткострокової роботи. Тому я не думаю, що Україна буде брати участь у цьому.

— Чи не суперечить продаж Україною літаків та вертольотів Македонії, позиції НАТО, щодо політичного, а не збройного вирішення конфлікту?

— Ми справді хочемо політичного вирішення. Але водночас ми поважаємо право македонського уряду вживати заходів для власної безпеки. Україна, гадаю, теж виступає за політичне вирішення конфлікту. Правда, усі поставки зброї повинні здійснюватися дуже обережно. Україна чинить саме так. Ми не заперечуємо проти права Македонії турбуватися про власну безпеку, коли перед нею постали такі загрози.

— Як ви дивитеся в цілому на перспективи розвитку НАТО? По-вашому, в НАТО є майбутнє, зважаючи на численні протиріччя між членами, особливо Сполученими Штатами та ЄС?

— У НАТО є майбутнє. Вважаю досить природним, що серед членів є різні думки на однакові питання. В трансатлантичної співпраці завжди існували певні питання. Але подивіться на теперішнє НАТО, подивіться на ті перетворення, які в ньому відбуваються в галузі колективної безпеки, подивіться, чого досягло НАТО на Балканах...

— І чого НАТО досягло на Балканах?

— Вважаю, якби НАТО в 1999 році не провів операції, то пан Мілошевич досі перебував би в Белграді. Югославія досі була б підконтрольна йому.

— Але ж миру в регіоні так і не досягнуто?..

— Так, існує ще чимало проблем, які треба вирішувати. Проте, на мою думку, участь військ НАТО в Косово була повністю позитивною. Робота вся поки що незавершена, але маємо хороші перспективи. У проблем Македонії досить глибоке коріння. Але ви бачите, наскільки конструктивна участь НАТО у вирішенні протиріч в цій країні. Ми не робимо нічого, окрім сприяння сторонам у досягненні політичного рішення. Ми будемо раді, якщо збройна допомога на підтримку політичного вирішення стане в нагоді.

— Чи не вважаєте ви помилковою фактичну підтримку албанців у 1999 році й чи не розглядаєте нинішні дії албанських екстремістів в Північній Македонії як результат тієї підтримки?

— Не варто дивитися на те, що сталося, під таким кутом зору. Ми намагалися досягти політичного вирішення, і зрештою, у нас не лишилося вибору. Багато помилок було зроблено, і не тільки в 1999 році. Я думаю, за тих обставин ми зробили хорошу роботу. Албанський уряд чудово розуміє політику НАТО. Розуміє позицію НАТО, думаю, і албанське населення в Косово, і в Македонії...