Заохочувальний саміт
Значення українсько-німецького саміту (чи міжурядових консультацій на вищому рівні), що завершився в Лейпцигу, — очевидно, в тому, що вiн просто відбувся. Дві делегації на чолі з Президентом Леонідом Кучмою та канцлером Герхардом Шрьодером обговорили якісь питання, досягли якихось домовленостей, підписали спільну декларацію й умовилися, що у вереснi зустрiнуться в Українi.
Це, звичайно, добре, що Німеччина проводить консультації такого ж рангу, як зараз з Україною, лише з партнерами по Євросоюзу, Польщею та Росією. Очевидно, що зміст і завдання цих консультацій — в кожному окремому випадку дуже різні. І якщо Україні було важливо просто показати, що Німеччина погоджується з нею консультуватися — то мети досягнуто. Києву, як і завжди, пообіцяли і сприяння в його відносинах з Міжнародним валютним фондом (добре, що його голова — німець Горст Кьолер), пообіцяли й знаходження розв’язання проблеми компенсування потужностей Чорнобильської станції (але тільки в неядерному секторі енергетики), і ще дещо. Зокрема, поновлення кредитів за лінією «Гермес». Причому 300 марок можуть поступити вже цього року. Якщо, як справедливо відзначив президент Кучма, Україна дотримуватиметься взятих на себе зобов’язань. У що не завжди віриться. Ясно, що консультації в Лейпцигу поки що не надали потенційним інвесторам- німцям більшої довіри до України попри всі останні похвальні слова про українські звершення.
Навряд чи можна вважати великим успіхом домовленість про співпрацю в створенні сільгоспкооперативів та кредитних спілок — про це можна домовитися й без участі перших осіб держав. Нічого нового зустріч не додала ні для сподівань України отримати коли-небудь статус асоційованого члена ЄС, ні для її більш активного просування на європейські ринки, ні для хоча б просто виходу України з російської тіні в очах Заходу. В Лейпцигу просто відбулися консультації заради консультацій, тобто без взяття на себе будь-яких серйозних зобов’язань. Зате потім можна буде сказати, що Німеччина поважає європейський вибір України, цінить її важливість для європейської стабільності й бажає конструктивної розбудови двосторонніх відносин. У всякому разі, друга зустріч між Шрьодером та Кучмою цього року може бути вже значно більш конкретною, результативною і успішною для обох сторін. Але все залежить насамперед від України — наскільки вона буде готовою ставити конкретні питання, опираючися на власні досягнення.
Німеччина не приховує, що погоджується стати «адвокатом України» — але тільки коли переконається, що ситуація, в тому числі і з інвестиційним кліматом, дійсно змінюється на краще. До якої межі може простягатися «адвокатство» Німеччини — стане видно восени, під час наступних консультацій. Про лобіювання ж України говорити, мабуть, іще зарано.
ДО РЕЧІ
Заплановане на 21.00 вівторка інтерв’ю Президента України Леоніда Кучми і Федерального канцлера Німеччини Герхарда Шрьодера у прямому ефірі Першого Національного було зірвано. Як передає кореспондент УНІАН, за 7 хвилин до прямого ефіру Президент України і Федеральний канцлер підійшли до телекамер, які були встановлені біля нової Ратуші Лейпцига. Однак за 2 хвилини до прямого включення Г. Шрьодер несподівано відкинув навушники, заявивши, що він відмовляється від інтерв’ю і відійшов від Л. Кучми, — повідомляє УНІАН.
На жаль, кореспонденту «Дня» на годину, коли верстався номер, не вдалося отримати коментарі від керівництва Першого Національного, оскільки у цей час і Вадим Долганов, і Ігор Сторожук, як повідомили їх секретарі, перебували поза межами своїх службових кабінетів. Технічний директор УТ-1 Сергій Федоров зазначив лише, що від європейських партнерів нарікань на технічну недосконалість не було. Перший віце-президент УТ-1 Олександр Бутко відмовився від коментарів, сказавши, що коментувати нічого, тому що ефіру не було. І порадив за коментарем звернутися в УНІАН, яке розповсюдило це повідомлення. Натомість ми отримали свідчення журналіста Олега Чорногорського, який спостерігав за перебігом подій безпосередньо в телецентрі на Мельникова,42.
— Політики такого рівня зазвичай рідко з’являються у прямих ефірах, але цього разу і Федеральний канцлер ФРН, і Президент України люб’язно прийняли запрошення українських телевізійників. Вони з’явилися перед камерами ще о 20.50. Їхні обличчя побачила центральна апаратна телецентру в Україні. Постоявши 3-4 хвилини, Леонід Данилович поцікавився, у чому справа. І почув відповідь — усе нормально, ефір за 7 хвилин. Ще кілька хвилин глави держав змушені були спостерігати на моніторі те, що транслювалося у цей момент на УТ-1. А це була (що б ви думали?) — «Вечірня казка»! Очевидно, не витримавши перегляду українського мультфільму, Герхард Шрьодер роздратовано скинув з себе мікрофон і пішов до залу переговорів. Залишившись наодинці із здивованими українськими телевізійниками, український Президент розвів руками і сказав: «Що ж ви привели нас? Якби знали, ми б краще витратили цей час на корисні речі». І пішов доганяти роздратованого Шрьодера. Після цього до пізньої ночі горіло світло у вікнах керівництва Національної телекомпанії. Мабуть, робили висновки.
