«Телебачення сьогодні — це суцільна попса»
Ведуча «5-го каналу» Лариса Губіна — про журналістику солідарності та роль медіа в умовах війни
Лариса ГУБІНА минулого тижня «підірвала» медіа-простір на «5-му каналі» своїм інтерв’ю з головою Дніпропетровської ОДА, відомим бізнесменом Ігорем КОЛОМОЙСЬКИМ, в якому він відверто говорив не лише про стан справ в Україні, зокрема економічні та політичні виклики, а й... про відповідальність наших журналістів, які часто є «інструментом» у з’ясуванні стосунків між олігархами.
— Я читаю «Українську правду» і цінувала її як інформаційний ресурс. І от після виходу інтерв’ю з Коломойським, відкриваю її... і не бачу жодної цитати з нього. Ця програма отримала справжній резонанс, її багато хто цитував, читала про це у «Дні» та на багатьох сайтах, сотні фоловерів «Фейсбук». А їх це не зацікавило. Чому? Як шукати правду в «Українські правді»? Що я маю думати в такій ситуації? Де журналістська солідарність? — зауважила Лариса ГУБІНА. — А взагалі в журналістиці бракує не тільки солідарності. Передовсім — розуміння своєї відповідальності. Сьогодні ЗМІ повинні ставити собі більшу мету, ніж просто інформувати, бо в країні війна. У цій війні ми повинні протиставити монстру Росії образ успішної європейської України».
Загалом зустріч складалася з двох частин: теоретично-ідеологічної, в якій гостя відповідала на запитання «школярів» та поділилася своїм баченням роботи медіа в умовах воєнної агресії зі сторони Росії, та практичної — де вона поділилася конкретними таємницями роботи на ТБ.
На завершення зустрічі Лариса Губіна наголосила: «Телебачення сьогодні — це не класична музика, і навіть не блюз, це суцільна попса. А ми повинні зробити його цікавим і корисним для країни і громадянського суспільства».
— Майстер-клас із Ларисою Губіною став острівцем розсудливості і якісної аналітики в середовищі божевілля війни. Основний месидж журналістки «літньошколярі» засвоїли — у роботі завжди треба шукати і знаходити: іншу точку зору на ситуацію, гумор, надію і творчі сили; зберігати спокій і здоровий глузд — попри все, — поділилась враженнями від зустрічі Катерина ГЛУЩЕНКО, Донецький національний університет.
Про особливості роботи журналістів в умовах війни, чи стали після Майдану політики «ближчими» до ЗМІ, та коли в Україні з’явиться повноцінне суспільне мовлення — відповіді на ці та інші запитання від Лариси Губіної читайте у наступних номерах «Дня».
ВРАЖЕННЯ
Мар’яна БОЛОБАН, Львівський національний університет імені Івана Франка:
— Наша сьогоднішня гостя Лариса Губіна — неймовірна жінка, з нею хочеться говорити, в неї хочеться запитувати, її поради — слухати. Розмова була про громадянську позицію журналіста, «за» і «проти» її присутності в матеріалах; ситуацію з олігархатом в Україні; авторитет власників медіа холдингів у ЗМІ; важливість формування образу успішної країни в очах громадян і всього світу і т.д. Також телеведуча поділилася з нами «антиманіпуляційними» секретами, як уникнути свідомого чи підсвідомого впливу. Мені ж найбільше сподобалася загальна атмосфера зустрічі – відкрита і позитивна. Тепер «кабінет» Літньої школи – перевірений експертом.
Михайло ДРАПАК, Донецький національний університет:
— Від першої до останньої секунди — це було захоплююче. Все ж це була зустріч, яка найбільше наблизила всіх нас до розуміння актуальних "земних" проблем нашого медіа-простору. Навряд чи досвід Лариси Губіної ми зможемо імплементувати негайно у свою журналістську практику: все ж таки до цього кожен має дійти сам. Але найголовніше, що дала нам ця розмова — роздуми над власними варіантами вирішення нагальних проблем.
Володимир НИЖНЯК, Львівський національний університет імені Івана Франка:
— Професійний досвід Лариси Губіної вражає. Це зрозуміло хоча б з того, як просто та відверто вона говорить про складні речі. Це ознака майстерності. На зустрічі прозвучало багато мудрих настанов, зокрема про те, як курйозно і непередбачувано може створюватися телевізійний продукт, певна річ, не втрачаючи при цьому якості. Зрештою, журналісти — теж люди, і щоб бути фахівцем, треба мати не лише сильні професійні риси, а й непоступливі людські чесноти.
Вікторія БОБРОВА, Львівський національний університет імені Івана Франка:
— Зустріч, як на мене, пройшла в дуже «домашній» обстановці в той же час говорили про серйозні проблеми та шляхи їх вирішення. Також зачіпали теми інформаційної війни, майбутнього журналістики, програми «В кабінетах». Відповіді, як на мене, були дуже відвертими та й сама розмова вийшла інформаційно «поживною». Зокрема, пані Лариса дала нам багато порад, які можна використати в майбутній професії.
Випуск газети №:
№132, (2014)