$250 — і не дорожче

Криза в українсько-російських відносинах, що виникла після невдалої спроби практично в одному пакеті нав’язати нашій країні і неприйнятний російський проект газового договору, і синхронну ратифікацію, найімовірніше, триватиме до президентських виборів у Росії. Чи розв’яжеться і після них «конфлікт інтересів», як окреслив ситуацію Президент України Віктор Янукович, поки що не зрозуміло. Не випадково він нагадав висловлювання «одного відомого політика»: «Спати поряд із ведмедем спокійно не можна». Янукович наголошує, що попереду непрості газові переговори, результат яких передбачити дуже важко. «Я переконаний (в одному? — Авт.), що в березні ми зустрінемося», — зазначає Президент. До того ж справедливою ціною на російський газ для України він вважає європейську ціну мінус вартість транзиту газу до Європи територією України, — 240—250 доларів і «не дорожче». Минулої суботи, виступаючи на одному з телеканалів, Янукович зробив уточнення: якщо не вдасться домовитися з Росією про нову ціну на газ, то Україна й надалі скорочуватиме його споживання.

За таку упертість Україну, за новоімперськими поняттями, слід покарати. Росія погрожує взагалі відмовитися від транспортування свого газу територєю України. «Немає сумнівів у збереженні важливості української газотранспортної системи для ЄС і всього європейського континенту, — переконаний представник Єврокомісії Ісаак Валеро Ладрон, — Українська ГТС є основним шляхом постачання російського газу до Європи». При цьому він дає нашій країні непогану пораду: «Україна з її унікальним географічним положенням здатна не лише транспортувати газ, а й зберігати і добувати, що також означає можливість гнучкіших пропозицій з боку України щодо транспортування газу». Представник Єврокомісії вважає, що Україна потребує розробки довгострокової стратегії, аби залишатися надійним і конкурентним гравцем у сфері транспортування газу.

Але таких підказок збоку, вочевидь, замало. Росія, за будь-яких умов, залишається провідним, сильним і, на жаль, агресивним гравцем газового рику, і Україна має їй доводити, що за словами йдуть конкретні справи. Як це зробити? Наприклад, Росію дуже зачепили наміри нашої країни істотно скоротити закупівлі російського газу. Потрібні й інші переконливі, а краще — беззаперечні аргументи, що змуcять наших візаві на переговорах уявити як нинішні, так і довготривалі наслідки їхніх позиції.

Наприкінці минулого тижня Україна кинула в цьому напрямку кілька ваговитих пробних куль. Так, Державна служба геології і надр оголосила конкурс на участь в угоді про розподіл продукції, яка добуватиметься на Юзівськой (Харківська і Донецька області) і Олеській (Львівська й Івано-франківська області) площах. Мінімальний обсяг інвестицій, які потрібно вкласти в геологорозвідку цих родовищ, становитиме 2,9 мільярда гривень.

Водночас, Держслужба геології і надр і НАК «Надра України» створили в Полтаві Український геологічний науково-виробничий центр. Він має унікальне устаткування і сучасну лабораторію для вивчення геологічного матеріалу, співпрацюватиме з усіма провідними світовими компаніями. Одне з головних завдань цього центру, за словами його генерального директора Петра Голуба, полягає у визначенні перспектив видобутку в Україні сланцевого газу. «За нашими підрахунками, — зазначає Голуб, — ресурси сланцевого газу у Східній Україні сктановлягть близько 9,4 трильйона кубометрів». Учений переконаний: «За три-чотири роки ми можемо отримати перший сланцевий газ».

Цей та інші амбітні проекти, безумовно, підсилять енергетичну безпеку країни. Гадаю, не меншу увагу слід приділяти практичній реалізації зобов’язань України перед європейськими партнерами — реструктуризації НАК «Нафтогаз України» шляхом виокремлення з нього магістральної транспортної мережі і газосховищ, розподілу функцій з видобутку, постачання і транспортуванню газу, лібералізації газового ринку аж до того, що кожен споживач зможе вибирати постачальника. Судячи з усього, вже до літа цього року відповідні зміни можуть відбутися. Сьогодні на порядку денному — ухвалення закону про реформування «Нафтогазу», що дає змогу Україні не лише на папері стати членом європейської енергетичної спільноти.