Черговий стрибок «у Європу»

Гасло «Перетворимо Київ на європейську столицю», схоже, поступово трансформується в робочу установку про перетворення української столиці на столицю європейської розкоші. В цьому, мабуть, не було б нічого поганого, й навіть навпаки, якби й інша територія нашої країни хоч якось наближалася б до європейського рівня, а Президент не був змушений ініціювати (й зовсім не з популістських міркувань) програму боротьби з бідністю...

Проте уряд упродовж останніх днів виконання своїх обов’язків працює в дещо іншому напрямку. Він щедрою рукою надає Києву субвенції «для здійснення функцій столиці» — такі собі абсолютно недоступні рядовому місту, не те що рядовому платнику податків, представницькi витрати. Проте в цьому теж немає криміналу, оскільки кошти субвенцій, дійсно, передбачено держбюджетом, а їхня київська складова освячена Законом «Про столицю України». Питання полягає лише в тому, чому провідне місце серед облагодіяних зверху місцевих, суцільно дотаційних бюджетів належить планово прибутковому київському? Який, до речі, за нещодавньою заявою столичного мера, й без того перевиконується на 20%? Проте це вже зі сфери загадок, яких у діяльності відставленого Кабміну чимало.

Вельми загадково виглядає й розподіл коштів субвенції на 2001 рік (доповнення 6 до постанови за № 485 від 8.05.2001 р.), запропонований Кабміном столиці. Із загальної суми 150 млн. грн. на капітальне будівництво в ньому відведено 44 мільйони. В цьому, як пояснили «Дню» експерти Рахункової палати, мабуть, проявився реалізований по-новому підпільний синдром, вихований ще Держпланом (на будь-яке «нове» будівництво був необхідний дозвіл ЦК КПУ, а на деякі його види навіть і ЦК КПРС, тоді як реконструкція та ремонт заохочувалися й тому здійснювалися без нагляду партійно- будівельної контори). В результаті до капітального будівництва й у досліджуваному нами документі не потрапили такі статті витрат, як будівництво й реконструкція київських доріг (53,5 млн. грн.), придбання рухомого складу наземного й підземного транспорту (20 млн. грн.), оновлення Успенського собору Києво-Печерської лаври та Михайлівського Золотоверхого монастиря (16,5 млн. грн.) і т.ін. І це більш ніж дивно, оскільки в рубриці «капітальне будівництво» знаходимо реконструкцію й будівництво Київського зоопарку (6,6 млн. грн.), реконструкцію й реставрацію пам’ятника архітектури та монументального мистецтва — будинку архітектора Городецького (7 млн. грн.), а також відтворення церкви Різдва на Подолі, відбудову церкви Святого Михайла на вулиці Шовковичній і навіть реставрацію собору Святого Володимира національного заповідника «Херсонес-Таврійський» в м. Севастополі.

Незрозумілим у всій цій історії залишається питання про мотиви бюджетної дружби «ліберального» екс-Кабміну зі столицею. Може, вже відбулися гласні й прозорі тендери серед будівельних компаній, постачальників і т.ін., готових «освоїти» бюджетні гроші на вигідних для держави умовах?