Чому помирають люди в СIЗО?

«День» вже писав про те, що у київському СІЗО № 13 цього року сталося кілька загадкових смертей серед ув’язнених. З цього приводу Генпрокуратура призначила комплексну перевірку слідчого ізолятора. Разом із прокурорськими працівниками ревізію проводили медики, санітарні лікарі, представники правозахисних організацій.

— У СІЗО ми пробули 8 днів. Перевіряли все — починаючи від підвалів і закінчуючи дахами. Після цього зрозуміли, чому тут так часто помирають ув’язнені: справа в тому, що побутові умови в слідчому ізоляторові настільки жахливі, що потрапляючи сюди, люди відчувають великий емоційний стрес. Тісні камери, неможливість дихати свіжим повітрям, відсутність зв’язку з рідними, все це викликає у затриманих психологічний шок. Звісно, за таких умов загострюються хронічні хвороби, а брак ліків та медичних працівників призводить до того, що ув’язнений тихо помирає. Трапляються випадки, що тюремний лікар, обстежуючи хворого, робить висновок, що тому залишилося жити кілька днів. Але, навіть незважаючи на це, судді відмовляються змінювати затриманому запобіжний захід, — вважає голова правління Міжнародної ліги захисту прав громадян України Едуард Багіров.

За словами новопризначеного начальника київського СІЗО № 13 Олександра Балдука, за вісім днів перевірки ревізори виписали вісім приписів. Частину порушень вдалося усунути одразу, ще деякі керівник слідчого ізолятора обіцяє ліквідувати через кілька тижнів, але й є такі приписи що виконати їх просто неможливо.

— Стосовно проведення ремонтів, забезпечення транзитних в’язнів постільною білизною та матрацами, ізоляції хворих на туберкульоз усе це ми зробимо, але не можемо, як це належить, гарантувати кожному затриманому по 2,5 квадратних метрів житлової площі. Лук’янівська тюрма побудована в 1863 році й спочатку була розрахована на 600 осіб, потім її розширили. Зараз у СІЗО утримується 2808 в’язнів, це набагато більше за кількість місць, — розповідає Олександр Балдук.

Забезпечити більш-менш комфортні умови утримання ув’язнених начальнику СІЗО заважає також недостатнє фінансування слідчого ізолятора. Наприклад, цього року держава профінансувала заклад лише на 69% від потреби, а на закупівлю ліків коштів виділено ще менше — 33 % від потреби.

За прогнозами Едуарда Багірова, впродовж найближчих 5—10 років в пенітенціарній системі навряд чи можливі позитивні зміни. На його думку, врятувати ситуацію може «опікунство» над слідчими ізоляторами керівників міських та обласних органів влади. Наприклад, у Чернівцях камери СІЗО «поділили» між главами районів, які дбають про їхній «благоустрій». Також пан Едуард вважає, що в Україні можна було б створити і приватні тюрми. Однак така його ідея у «верхах» поки що підтримки не знаходить.