До школи без інтернету
Понад шість тисяч навчальних закладів не мають можливості для дистанційного навчанняНапередодні нового навчального року заступник міністра цифрової трансформації з розвитку цифрової інфраструктури Олександр Шелест заявив, що досі понад шість тисяч шкіл не мають якісного швидкісного інтернету. У разі переходу на винятково дистанційне навчання ці заклади освіти не зможуть запустити такий формат, вочевидь, не було його й цієї весни, коли всі школи з березня пішли на масовий карантин.
«Разом з МОН та з місцевими органами влади ми визначили перелік із двох тисяч шкіл, які потребують першочергово підключення до інтернету, — додав під час брифінгу Олександр Шелест. — Ми отримали ці дані із трьох джерел: офіційна звітність закладів середньої освіти, дані про проведення тендерів у 2019-2020 році та дані дослідження Мінцифри серед органів місцевого самоврядування. Відповідно до цих даних, дві тисячі шкіл знаходяться у тих населених пунктах, які перебувають без провайдера взагалі. Тобто не лише школи, але й учні та вчителі, які проживають у цих населених пунктах, навіть за бажання не можуть підключитися до шкидкісного та якісного інтернету».
До речі, дані про школи, у яких повністю відсутнє інтернет-підключення, цифрове відомство підготувало ще у червні. Відтоді нічого не змінилося, заклади освіти як були відірвані від інтернет-світу, такими лишаються й сьогодні.
«Яким чином підключити ці заклади до інтернету — це завдання місцевої влади, — наголошує заступник міністра. — Більшість шкіл — це комунальні заклади. Відповідно до бюджетного кодексу підключення цих закладів здійснюється з місцевих бюджетів. Держава допомагає в утриманні шкіл освітньою субвенцією. Залишки субвенції можуть використовуватися на підключення шкіл до інтернету. На підключення цих двох тисяч шкіл потрібно 700-720 мільйонів гривень, тоді як залишок субвенції станом на 1 липня цього року становив понад вісім мільярдів гривень».
Минулого тижня Мінцифри спільно з Міносвіти підготувало для обласних адміністрацій лист із переліком шкіл, яким інтернет потрібен у першу чергу. Також були вказані залишки з освітньої субвенції для кожного регіону та надана технічна документація, яким має бути підключення цих шкіл. Швидкість інтернету має бути не менше, ніж 100 Мбіт/с.
Також Мінцифри готує Національний план розвитку широкосмугового доступу до інтернету (ШСД). До нього обов’язково будуть внесені й школи, що не мають такого підключення. Та виникає питання, чому за три місяці літа Міносвіти на простимулювало школи та їхніх власників до вирішення проблеми з інтернетом. Поки що більшість шкіл налаштовані на очний формат навчання, але невідомо, якою буде ситуація через тиждень чи місяць. Та й онлайн-технології, навіть без епідемії та карантину, за висновками багатьох експертів, повинні впроваджуватись у закладах освіти для поліпшення якості навчання.