Добігає завершення Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал»

На вихідних велетенське приміщення Національного культурно-мистецького комплексу «Мистецький Арсенал» вщент наповнюється людьми. Цього разу фестиваль «Книжковий Арсенал» зайняв увесь внутрішній простір будівлі, але тим не менше у деяких залах натовпи відвідувачів утворюють затори. Багато хто саме на вихідні відклав похід на одну з найбільших літературних подій року.

Мабуть найгучнішим заходом суботи стала презентація автобіографічної книги Віктора Ющенка «Недержавні таємниці. Нотатки на берегах пам’яті». У ній – історія життя третього Президента України від самого народження і до наших днів. Охочих послухати Віктора Ющенка прийшло чимало. Оскільки місць вистачило не всім, більшість слухала навстоячки. Серед інших на заході були присутні діти Ющенка, а також його політичні соратники. За словами видавця, від гонорару за книгу Віктор Ющенко відмовився.

– Я втішений, що з’явилися політичні мемуари президента України, – розповідає історик, голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В’ятрович. – На жаль, традиція написання мемуарів політичними діячами у нас, на відміну від Заходу, практично відсутня. Є книги Кучми, Кравчука, але жодну з них не можна назвати політичними мемуарами у повному сенсі. Книга, яку Ющенко представив сьогодні –  це щось цілком нове для української політики. Як історик я надзвичайно ціную документальну базу, але жодні документи не можуть замінити особистих вражень, спогадів, рефлексій щодо тих чи інших подій. Сподіваюся, що ці спогади спровокують на написання мемуарів інших політичних діячів України. У 2005-му році, виборовши перемогу на Майдані, всю відповідальність ми поклали на одну людину – спочатку його возвеличили, щоб потім звинуватити у всьому, що сталося. Це абсолютно неправильно. Звичайно відповідальність лежить і на Вікторові Ющенко, і на інших політиках. Але ми повинні також розуміти, що вона лягає на всіх нас. Я втішений тим, що Майдан 2013-14 років є іншим – набагато дорослішим. Люди сьогодні готові брати відповідальність на себе.

Втім про минуле на зустрічі, якщо й говорили, то здебільшого в контексті сучасних подій. Вину за складність нинішньої ситуації Віктор Ющенко покладає зокрема і на європейських політиків. «Якби ми отримали ПДЧ у грудні 2008 року, не було б ні війни у Грузії, ні газової війни 2009 року, – вважає Віктор Ющенко. – Всю домашню роботу Україна тоді виконала, але я відчув, що рішення приймали не в Брюсселі. Резолюцію змінили через Путіна. Це стало гарним уроком для Європи, який треба засвоїти. Сьогодні єдина мотивація російської агресії – це відновлення неоімперії. Українське питання завжди було питанням успіху російської імперської моделі. Але й майбутнє європейського проекту  залежить сьогодні від українського питання. Воно буде стояти не рік і два». Попри все Віктор Ющенко залишається оптимістом щодо майбутнього України. «Випробування нас консолідують, – каже Президент. – Ми пройдемо урок цілісності, єдності і станемо сильнішими». Під час спілкування з читачами Віктор Ющенко проанонсував можливу появу у майбутньому другої своєї книги, у якій підняті питання будуть розширені.

– Сьогодні я почув багато цікавих мудрих думок, але, мені здається, Віктор Андрійович не зрозумів головної стратегічної помилки, якої він припустився, – розповідає український політик, правозахисник, довголітній політв'язень радянських концтаборів Степан Хмара. – Без деолігархізації ми ніколи не позбудемося провокацій стосовно федералізації. З деолігархізації і демонополізації треба було починати. Не давати преференції Ахметову, який у 2005 році злякавшись три місяці сидів за кордоном, а треба було його негайно заарештувати. Не розуміє цього влада і сьогодні – поки Ахметов і Єфремов вільно гуляють, на Донбасі і в Луганську спокою не буде. Сьогодні вони прагнуть зберегти неподільну владу у своїх удільних князівствах. Тут їхні інтереси збіглися з інтересами імперської політики Путіна. Учора я бачив, як прем’єр-міністр Яценюк в Донецьку говорив винятково російською мовою. Що він хотів цим показати? Що він намагається вгодити п’ятій колоні, провокаторам? Адже мовна карта розігрується в Україні лише провокаторами. Проблеми спілкування в Україні немає – всі російськомовні в нас розуміють українську. А перед п’ятою колоною ти хоч на коліна ставай і плач російською мовою, а вони свою справу робитимуть. Наші недолугі політикани не розуміють, що таким чином вони вже пішли по нав’язаному Кремлем сценарію гуманітарної політики руйнування України. У цьому відношенні Віктор Андрійович був принциповим – значення гуманітарної політики він розумів і багато що зробив. Щоправда, вибудувати повноцінну систему її перебудови так і не зумів.

Тим часом на стенді «Дня» на «Книжковому Арсеналі» в лідери за популярністю, окрім серій «Бронебійна публіцистика» та «Підривна література», вийшла також книга «Сила м’якого знака» – її примірники розходяться щодня.

– Я постійно читаю «День». Без сумніву це дуже інтелектуальний проект – на жаль, розрахований не для дуже широкого кола читачів, – розповідає український музейний діяч, дипломат, міністр культури та туризму України в уряді Єханурова Ігор Ліховий. – Насправді, унікальний, багатоплановий проект. Він завжди змушує думати, хоча далеко не з усім я погоджуюсь. Як кажуть, опертись можна на те, що тобі протистоїть. «День» – це набагато більше, ніж газета. І видавничі проекти, фотовиставки, акції, зустрічі, які проводить редакція – все це справді викликає велику повагу і зацікавлення. «День» вдало знайшов свою нішу і розвивається. Свого часу я купував усі книги «Україна Incognita», але згодом змушений був зупинитися, бо не вистачало часу. Тема історії сьогодні дуже актуальна. Те, що відбувається нині не тільки в політиці, не тільки в уряді та Верховній Раді, але й в нашому житті взагалі, все це, на жаль, уже відбувалося у 1917-18 роках. Ми постійно наступаємо на ті самі граблі, не працюємо системно. Добре, що ваше видання піднімає ці питання. Чи дійде це до того, до кого треба, не знаю. Але приказка говорить: «Півень має проспівати, навіть якщо сонце не сідає». Робити це потрібно принаймні, щоб знати, що сказав людям все, що мав сказати.

Сьогодні останній день роботи «Книжкового Арсеналу». Шукайте видання Бібліотеки «Дня» на стенді № C-08!