Дорослі «ігри»

Йдеться про голів територіальних громад Волині. Двадцять п’ять посадовців взяли участь у тренінгу «Національна безпека України і НАТО», що днями провів для них Сіверський інститут регіональних досліджень на базі місцевого Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Фінансувалося навчання Міжнародним фондом «Відродження». Звісно, аналогічне узагальнення для всього регіону виглядало більш ніж сміливо. Навіть за результатами семінару один з слухачів виявив свій скепсис, назвавши тему не актуальною (більшість дотримувалася іншої думки). Однак певна парадоксальність ситуації очевидна: на Західних кордонах України, які межують з країнами-членами Альянсу, місцеві мешканці небезпеки з його боку не відчувають. Зворотні відчуття зростають прямо пропорційно віддаленості регіону України від ОВД — Організації Вашингтонського договору. При цьому рівень знань про Альянс скрізь залишається приблизно однаковий, а готовність слухати і сприймати інформацію — різна.

На семінарі слухачі знайомилися з діяльністю НАТО як міжнародною організацією колективної безпеки і оборони, її сосунками з Європейським Союзом, Україною, Росією, продебатували питання розширення НАТО. До речі, обидві команди як за, так і проти (то була гра) наголошували на безпрограшних тезах: інституційних проблемах Альянсу, пов’язаних з його розширенням, та на визнанні НАТО найефективнішою, серед чинних, системою безпеки у світі.

Одним з результатів тренінгу стала спроба дати власну відповідь на запитання як складаються взаємини у трикутнику «Україна — НАТО — Росія». «Лебідь, рак і щука», «система неприязні та недовіри», «взаємні звинувачення», «політична та економічна гра», «тепер ми нікому непотрібні» — неповний перелік доволі мінорного бачення їх нинішнього стану. Серед причин називалися: «Україна — не суб’єкт, а об’єкт відносин Росії та НАТО», «у нас нема ядерної зброї», «ми не готові», «Росія намагається захопити та укріпити свій вплив у пострадянському просторі», «Росія боїться втратити вплив на Україну», «Росія використовує Україну в своїх цілях і тому нам не бачити НАТО», «немає готовності до співпраці», «не враховуються інтереси інших», «не схрещується як змія з їжаком». Виходить, що причини створення нинішньої ситуації учасники семінару побачили не лише у відносинах Росії та України як держав, а й внутрішньополітичних проблем, притаманних Україні. І якщо позиція Росії та НАТО стосовно України, як і рівень взаємин Альянсу з нашою східною сусідкою, на думку учасників тренінгу, від України не залежить, то на низку інших речей таки можна вплинути, а саме: стабілізувати ситуацію в державі, визначитися з національними інтересами, виконувати ПДЧ в НАТО, створити позитивний імідж України як європейської демократичної держави, прагнути реалізувати власні національні інтереси, виробити єдину позицію української влади та громадськості щодо відносин НАТО з Росією. Слухачі також зазначили: «Треба вибрати серед політиків тих, хто може на рівних говорити і робити з іншими на користь всіх».

Водночас голови територіальних громад Волині сумніваються щодо наполегливості України у вступі до НАТО, а відповідно — і в його перспективах, а ще — в спроможності нашої держави подолати внутрішні суперечності стосовно Альянсу, добитися згуртованості всіх політичних сил в питанні, яке, очевидно, стосується засад національної безпеки. При цьому вони хотіли б позбутися синдромів політиків та політичних інтриг керівництва як Росії, так і України.

Тож своєрідним стрижнем семінару, на нашу думку, стала одна з оголошених головами територіальних громад тез: «Україна має бути європейською державою не лише за географічною ознакою».