Едуард МИТНИЦЬКИЙ: «Наші актори затанцюють»

Після літнього затишшя першими зі столичних колективів стартують лівобережці, запрошуючи глядачів подивитися одну з останніх прем’єр минулого сезону — виставу «Море... ніч... свічки...», яку поставив за п’єсою ізраїльського драматурга Йосефа Бар-Йосефа головний режисер театру Едуард Митницький). 6 вересня вшановуватимуть заслужену артистку України Ксенію Ніколаєву з нагоди 25-річчя творчої діяльності. Для свого бенефісу вона обрала виставу «Так закінчилося літо» (п’єса Ярослава Стельмаха, написана за романом Ірвіна Шоу «Люсі Каун»). Партнерами Ксенії Миколаївни будуть Анатолій Ященко, Володимир Цивінський, Віталій Линецкий та ін. Колеги підготували іменинниці подарунки, які стануть приємними сюрпризами для всіх, кому вдасться потрапити до залу.

Цього року Театр драми і комедії відзначить чвертьвіковий ювілей від дня створення. Урочистості заплановано на кінець листопада. До «червоної» дати відкриється музей, відвідавши який, можна буде детально дізнатися про етапи «великого шляху»: з чого все починалося, побачити унікальні фотографії, афіші, сценічні костюми, пригадати легендарні вистави, його творців, авторів, тобто доторкнутися до того, що вже стало історією колективу. Вони можуть похвалитися й тим, що за 25 років жодного гучного скандалу, інтриг, грюкань дверми не спостерігалося. Схоже, знає їхній беззмінний рульовий Едуард Маркович Митницький таємницю, як будувати Театр із великої літери, не допускаючи, щоб він перетворювався на «тераріум однодумців». Напередодні відкриття нового сезону я поговорила з художнім керівником лівобережців. Поцікавилася, що у творчому портфелі театру?

— Обов’язково будуть прем’єри. Першими глядачі побачать «Романтиків» Ростана. Виставу ставить Костянтин Добрунов. Польського режисера Лінаса Зайкаускаса запрошено втілити на сцені «Наше містечко» Тортона Уайдлера. За основу вистави «Брешемо чисту правду» взяли п’єсу австрійського автора Герберта Бергера «Ще один Джексон». Її поставить дебютант — Валерія Айдіна, студентка п’ятого курсу Театрального інституту ім. Карпенка-Карого. Другою роботою на нашій сцені після «Веселіться! Все добре!?» для молодого режисера Андрія Білоуса (як актор він знявся у головній ролі у фільмі «Мамай») стане американська п’єса Рея Куні «Надто одружений таксист». У нашому творчому портфелі буде і казка за мотивами Лєскова — п’єса В’ячеслава Шубовича «Час волі Божої». Я поставлю «Листи кохання» Альберта Герні та «Ніч Трибад» П’єра Улова Енквіста. «Листи...» репетирують Світлана Золотько й Олександр Ганноченко.

— Чи з’явилися у трупі новачки?

— У цьому сезоні у нас дебютує Олексій Тритенко, а чи втримається — вже від нього залежатиме. Спочатку увійде до кількох вистав. А взагалі, багато акторів у нас дебютують у танцях.

— Багато керівників театрів нарікають, що мало цікавих п’єс на сучасну тематику. На ваш погляд, нова драма існує як театральний напрям?

— Можливо, десь у надрах нашого суспільства вона існує. Але нині настільки все розбалансоване: взаємовідносини драматургів і театрів, у тому числі й фінансова сторона, якою ніхто не займається. Очевидно тому значних п’єс про нашу дійсність немає. Наприклад, у 1926 році Троцький сказав, що якщо до 10-річчя радянської влади не з’явиться твір, адекватний толстовському «Війна і мир», то у системі неблагополучно. Але на той час, слава Богу, з’явився «Тихий Дон» Шолохова. Ми нещодавно відзначили 12-річчя незалежності України, а твори хоч би на рівні Олексія Арбузова або Віктора Розова (популярних радянських драматургів) у нас так і не з’явилися. Ми прагнемо отримати хорошу п’єсу на сучасну тематику. На жаль, з’являються якісь одноднівки, а не глибокі, узагальнені, філософічні твори.

— Недостатнє фінансування стало вже хронічним симптомом державних творчих колективів. Як вам вдається долати цю недугу?

— Ми перестали скаржитися. Тому що це голос волаючого у пустелі. Живемо і працюємо за приказкою: «Біда навчить калачі їсти».