Ефект «Піонера»
Спочатку — з Вікіпедії: «Піонер-10» (Pioneer 10, Pioneer F) — безпілотний космічний апарат НАСА, призначений, головним чином, для вивчення Юпітера. Став першим космічним апаратом, який зробив проліт поблизу Юпітера і сфотографував планету.
Маса апарата становила 260 кг, у тому числі 30 кг наукових приладів; висота — 2,9 м, максимальний поперечний розмір — 2,75 м.
Його було запущено 2 березня 1972 р. А вже наступного року «Піонер-10» вперше перетнув пояс астероїдів, дослідивши два астероїди й виявивши пиловий пояс ближче до Юпітера. Апарат пролетів на відстані 132 тис. км від хмар Юпітера. Було отримано дані про склад атмосфери Юпітера, уточнено масу планети, виміряно її магнітне поле й установлено, що загальний тепловий потік від Юпітера в 2,5 разу перевищує енергію, що отримується планетою від Сонця.
Цікаво інше. На корпусі апарата встановлено міцну металеву пластинку розміром 220х152 мм. На пластині викарбувано:
— молекулу нейтрального водню;
— дві людські постаті, чоловіка та жінку, на тлі контуру апарата;
— положення Сонця стосовно центру Галактики і чотирнадцяти пульсарів;
— схематичне зображення Сонячної системи і траєкторію апарата щодо планет.
Малюнок молекули водню показано таким, що складається із двох атомів з різним спіном. Відстань між центрами пропорційна довжині хвилі випромінювання нейтрального водню (21 см). Це число є масштабною лінійкою для знаходження інших лінійних величин на пластинці. Зріст людей на пластинці можна знайти, помноживши число 8 (у двійковому коді вигравійовано поряд з фігурою жінки у квадратних дужках) на 21. Розміри апарата на другому плані подано в тому ж масштабі. П’ятнадцять ліній, які розходяться з єдиної точки, дає змогу обчислити зірку, з якої прилетів апарат і час старту. Поряд із чотирнадцятьма лініями нанесено двійковий код, який позначає період пульсарів, які розташовані в околицях Сонячної системи. Оскільки з часом період пульсарів збільшується згідно з відомим законом, можна обчислити час запуску апарата. На схемі Сонячної системи поряд з планетами у двійковому вигляді позначено відносні відстані від планети до Сонця.
13 червня 1983 року «Піонер-10» першим перетнув орбіту найвіддаленішої на той час планети Сонячної системи — Нептуна. Вилетівши за межі орбіти Нептуна, апарат почав зазнавати впливу сили невідомого походження, яка спричиняє дуже слабке гальмування. Це явище було названо «ефектом Піонера». Висловлювалося багато припущень, але причин ефекту до кінця не встановлено.
Останній, дуже слабкий сигнал від «Піонера-1» було отримано рівно десять років тому, 23 січня 2003 року, коли він перебував на відстані 12 мільярдів кілометрів від Землі. Повідомлялося, що апарат прямує в бік Альдебарана. Якщо з ним нічого не станеться, то він досягне околиць цієї зірки через два мільйони років.
Коли «Піонер-1» вирушив у космос, я, як і багато моїх однолітків, зачитувався науковою фантастикою. Про пластинку ми знали, але вона видавалася дуже буденною. Те, що з дня на день із неба, випромінюючи сліпуче сяйво, опуститься великий сріблястий диск із високорозвиненими гуманоїдами на борту, здавалося само собою зрозумілим.
Інопланетяни не прилетіли, проте виявилося, що в земній дійсності безліч таких дивовиж, які й не снилися Гербертові Велсу.
Тим часом «Піонер-1» продовжував летіти, а я зі змінним успіхом дедалі дорослішав. Прагматичні науковці з’ясували, що коли інші цивілізації й існують, то розташовані вони від нас так далеко, що жоден сигнал до нас ніколи не дійде, не кажучи вже про літаючі тарілки. Ще більші скептики уточнили, що і подорожей на надсвітових швидкостях бути не може. Нарешті, контрольний постріл: через певний, мізерний за космічними мірками час славнозвісну пластину подряпає різного роду міжзоряний пил настільки, що там уже нічого нікому не вдасться прочитати.
А «Піонер», бідолашний, все летить і летить.
Даремно летить. Одні ми. Зовсім одні, з нашими застудами, катастрофами і прозріннями. Наодинці з самими собою, на одній тісній кулі. Обридлі одне одному до зелених бісиків.
Що, так і буде завжди? Зовсім-зовсім? А раптом долетить? А раптом прочитають? А раптом доживемо?
Адже гальмує ж він чомусь?
