Газова спроба №3

Між Україною та Росією почалося нове «газове» протистояння, що загрожує перейти в чергову тотальну торговельну війну. НАК «Нафтогаз України» отримала від «Газпрому» рахунок, а вірніше — повідомлення про штраф у $7 мільярдів за те, що купила торік менше газу, ніж за передбачено діючими контрактами, які в нашій країні вже багато разів характеризувалися як несправедливі й навіть грабіжницькі. Про їх перегляд Україна вже не перший рік веде перетрактації з «Газпромом» і російським керівництвом, але результату так і не домоглася і змушена у відповідь планомірно скорочувати закупівлі газу. На це Росія до цих пір практично не реагувала.

І ось година «Ш» настала. Можна сміливо передбачати, що штраф у $7 мільярдів — це не стільки «покарання за порушення контракту», скільки реакція на підписання (24 січня) в Давосі угоди про розподіл продукції між Україною і англо-голландським нафтогазовим гігантом Shell. У Єврокомісії ці два факти між собою безпосередньо не пов’язують і в першу чергу роблять акцент на стабільності газового транзиту. Як заявила в Брюсселі Інтерфаксу-Україна Марлен Холзнер, представник європейського комісара з питань енергетики Гюнтера Оттінгера, «ми чекаємо, що обидві сторони гарантують безперервність газових постачань у ЄС». «Ми просто бачимо, — продовжувала вона, — що сталися дві окремі події. Україна підписала угоду з Shell, і через декілька днів Росія сказала Україні, що вона повинна заплатити за рахунком...».

«Путін особисто стомлений цим багаторічним діалогом щодо труби, мовляв, уже все українцям пояснили, всі аргументи виклали, вже довелося «Південний потік» форсувати, а Україна все одно не здає трубу», каже відверто глава Фонду національної енергетичної безпеки (Росія) Костянтин Симонов. «Після цього було прийняте рішення, — пояснює російський експерт, — остаточно притискати до стіни». «Офіційно Кремль говоритиме, — додає він у бесіді з УНІАН, — що це комерційна суперечка, і він тут ні при чому, але всі розуміють, що на такому рівні це далеко не тільки комерційне питання». Симонов явно побоюється такої ж різкої реакції України і зауважує, що зараз сторонам дуже важливо не допустити перебоїв із транзитом. На його думку, це буде «катастрофою» для Росії. Тому експерт радить керівникам країн «без будь-яких перекриттів і політичних погроз» звернутися до суду і там вирішити цю конфліктну ситуацію.

І вже в понеділок позафракційний народний депутат Олег Ляшко зареєстрував у Верховній Раді проект постанови про доручення Кабінету міністрів України звернутися до Стокгольмського арбітражу з проханням відмінити кабальні газові контракти від 2009 року. Інший позафракційний нардеп, екс-глава МНС України Віктор Балога констатує на своїй сторінці в Facebook, що «платіжка від «Газпрому» — найкраща агітація «за» Митний союз». «Коли сусід, знаючи, що у тебе, м’яко кажучи, не все гаразд із бюджетом, вимагає від тебе гроші за те, чого ти не брав, — пише народний депутат, — це виглядає дуже «по-братськи». Це вам не Євросоюз, де, якщо у когось проблеми, — його рятують, а не добивають ногами», — пояснює Балога.

Як учинить у цих умовах офіційний Київ. Там, мабуть, ще роздумують і ведуть по телефону «братські» перетрактації з Москвою. Українські експерти однозначно радять уряду звертатися до міжнародного арбітражу. Як зауважує незалежний енергетичний експерт Михайло Гончар, «сам «Газпром» дає привід для того, щоб виконати давні погрози прем’єр-міністра Миколи Азарова звернутися до Стокгольмського арбітражу. Тепер ситуація стимулює». Він прогнозує, що в України є великі шанси на позитивне рішення суду і нагадує про зобов’язання «Газпрому» по транзитному контракту з «Нафтогазом». «Йдеться про те, що «Газпром» (у цьому контракті. — Авт.) зобов’язався транзитувати через територію України газ в об’ємі 110 мільярдів кубометрів на рік. Цього «Газпром» не виконує», — зауважує Гончар.

У той же час українській владі саме час зайнятися виправленням помилок, допущених у взаєминах із «Газпромом» минулими роками. По-перше, Україні із самого початку не варто було вибудовувати газові стосунки на політичному підґрунті. По-друге, їй слід було бути більш послідовною та рішучою в конфлікті 2008—2009 років, коли всьому світу були продемонстровані можливості українських підземних сховищ і газотранспортної системи. Ще декілька таких днів, і ціна газу в угодах 2009 року могла б бути зовсім іншою. Не стали переломом у газових стосунках і Харківські домовленості. Тепер, здається, дійшла справа і до Стокгольмського арбітражу. Відступати далі нікуди. Позаду лише Москва і Митний союз.