Іван ВАКАРЧУК: «Найголовніше – творити один одному добро»

Сьогодні, 6 березня, виповнилося 67 років Іванові Вакарчуку – фізику, політику і громадському діячу, доктору фізико-математичних наук, професору, ректору Львівського національного університету імені Івана Франка (1990–2007, 2010 – 2013), міністру освіти і науки України (2007–2010), Герою України, заслуженому діячу науки і техніки України, тепер – завідувачу кафедри теоретичної фізики ЛДУ…

Журналіст «Дня» зустрілася з Іваном Олександровичем у переддень уродин. Звичайно ж, передовсім для того, щоби передати привітання від головного редактора «Дня» Лариси Олексіївни  Івшиної та всього колективу газети.

А далі відбулася серйозна розмова, яка стосувалася, передовсім, стану університетської науки загалом і Франкового університету зокрема, перспектив розвитку університетської автономії, питань удосконалення середньої освіти, європейської та внутрішньоукраїнської інтеграції…

– Університетська наука в Україні – у катастрофічному стані, – зазначив, зокрема, професор Вакарчук. – Упродовж останніх чотирьох років фінансування на науку весь час зменшувалося на 20 – 30 відсотків щороку. Виживали тільки-но поодинокі проекти, які вигравали конкурс, а минулого року ті проекти, котрі виграли цей конкурс, не отримали цьогоріч фінансування. Наука весь час потребує неперервної підтримки – і держави, і приватних структур, без цього не може бути поступу. Мова йде і про Львівський університет, і про інші. Зубожіння науки зумовлено катастрофічно низьким  рівнем фінансування.

Повний виклад інтерв’ю з Іваном Вакарчуком – у завтрашньому числі газети «День».

Звичайно ж, насамкінець розмови у переддень уродин цікавимося в Івана Олександровича, як святкуватиме?

– Відзначатиму вдома, і тільки вдома, – говорить уродинник. – Приїдуть діти – Олег і Святослав, будуть онучки, і все… Це буде звичайна вечеря. Зараз не можна святкувати – це аморально.

А на запитання, що все ж таки до дня уродин хоче у подарунок, Іван Вакарчук відповів так: «Хочу, щоби був мир в Україні. І щоби кожен за своїми здібностями, за своїм фахом розвивався і творив добро один одному – це найголовніше. А особливо – зараз, у ці дні».