«Iз життя махаона...»
Свою чергову персональну виставку — у галереї «Грифон» — один iз найплодовитіших київських творців Віктор Медведєв назвав довго і багатозначно — «З життя махаона, або Як я провів літо». Експозицію склали акварелі — судячи з усього, створені протягом буквально останніх кількох місяців.
Віктор Медведєв — людина, яка повною мірою насолоджується життям у всіх його виявах — від цілком космічних («У небі», «Під водою», «Світло і тіні«») до найкамерніших («У траві сидів коник», диптих «Життя махаона»). Приводом для щастя рівною мірою виявляються і «Ранок», і «Вечір», і зміна пір року (навіть якщо це «Скоро осінь» — традиційний привід впасти у меланхолію), і миттєво промайнула красуня («Та, що втікає від дощу»). Все це стає темою і сюжетом темпераментних, соковитих, віртуозних акварелей. Життєрадісність художника навіть дещо демонстративна — недаремно ж і свій трохи зашифрований автопортрет художник назвав «Мені добре!».
І все ж — махаон в акварелях Віктора Медведєва, а уже тим більше у назві виставки з’явився не випадково. Оптимізм, що переходить у гедонізм, — це, звичайно, чудово. Але є у всіх цих гарненьких втікачках і різнокольорових комахах якась «метеликовість», що означає рівною мірою і легковажність, і одноденність. І — що найсумніше — це не «органічна властивість» Віктора Медведєва. Ця властивість набута. Його квіти і коники — свідоме «візерункове покривало». Над чим?
