Кабінет Міністрів: сам даю, сам урізаю
Кабінет Міністрів ухвалив Постанову «Про обмеження видатків Державного бюджету України на 1999 рік». Заплановані державним бюджетом на 1999 рік видатки на головних розпорядників знижено з 25 до менш ніж 23 мільярдів гривень. Скоротили всіх: від Верховної Ради до Міносвіти й Міністерства охорони здоров’я.
Кабмін мотивував своє рішення реальним прогнозом надходження доходів до кінця року. За січень-лютий 1999 року до бюджету надійшло лише 87,7% від очікуваних надходжень, а запланований дефіцит державного бюджету не покривався, а навпаки, зростав.
Справа, власне, не в цифрах. Постанова Кабміну документально спростувала одразу кілька міфів. Міф перший — уряд здатен ефективно виконувати свої обов’язки. Одразу після прийняття бюджету прем’єр заявляв, що виконати цей бюджет буде важко, але можливо. Міф другий — задекларована адміністративна реформа вже реалізується, завдяки чому будуть зекономлені бюджетні кошти. Економію дало не перейменування трьох міністерств у державні комітети, а автоматичне обрізання всіх видатків, зокрема й зарплат вчителям і лікарям. Міф третій — Конституція є законом прямої дії. Норми про належну оплату праці (в даному разі бюджетникам), належне фінансування судів (Верховний суд уже звернувся з цього приводу до Конституційного суду) залишаються лише деклараціями. Міф четвертий — країна живе за державним бюджетом. Згідно з законом про бюджетну систему, вносити зміни до бюджету може лише Верховна Рада та (в окремих випадках) Президент, аж ніяк не Кабмін.
Народний депутат Віктор Суслов заявив «Дневі», що постанову уряду не можна вважати легітимною. За його словами, свої пропозиції щодо розв’язання проблем бюджету-99 незабаром запропонує парламентові бюджетний комітет ВР. Якщо їх ухвалять, бюджет дійсно вважатиметься зміненим.
