КОМЕНТАР

Представляючи вчора в Верховній Раді доопрацьований для повторного першого читання проект Податкового кодексу, заступник міністра фінансів Василь Регурецький повідомив, що уряд згоден з необхідністю зниження ставки податку на нерухомість до 0,5- 1% (замість 1-2%) від вартості об’єкта оподаткування. Віктор ХМІЛЬОВСЬКИЙ, президент Спілки орендарів-підприємців України, заступник голови Конфедерації роботодавців України:

– Оподаткування нерухомості – важлива проблема, яка стосується всіх сфер діяльності суспільства. Тому до запровадження цього податку треба підходити дуже обережно. Його доцільність не викликає сумнівів, однак запроваджувати податок сьогодні ще зарано. Складність ситуації полягає в тому, що, поміж іншим, нерухомість мають багато соціально незахищених громадян, і вони не зможуть її утримувати навіть за мінімальною ставкою в 1%. Крім того, ми всі виросли в далеко не кращих житлових умовах і знаємо, скільки праці було вкладено, щоб мати більшу за площею квартиру. І ось тепер може так статися, що люди будуть не в змозі утримувати своє надбання.

Не слід забувати і про те, що прагнення громадян до збільшення розмірів свого житла позитивно впливає на виробництво: завдяки цьому створюються робочі місця в будівельній, переробній, меблевій промисловостях. Причому будівництво здійснюється за рахунок чистого прибутку: це кошти, які держава вже оподаткувала. Наше населення недостатньо багате, щоб знову платити податок на оподатковані доходи, які було інвестовано в будівництво. Я вже не кажу про те, що податок на нерухомість істотно вплине на зменшення робочих місць у будівництві. Нам треба спочатку забезпечити платоспроможність населення – лише тоді вдасться уникнути соціального напруження в суспільстві, пов’язаного із запровадженням цього податку. Віктор ПИНЗЕНИК, народний депутат, член підкомітету податкової та митної політики Комітету з питань фінансів та банківської діяльності:

– Зовсім незрозуміло, чому в Україні до цього часу немала частина далеко не бідних людей не сплачує податок на нерухомість. Звичайно, було б неправильно поширювати цей податок на всі категорії громадян. Із самого початку тут передбачалася система «амортизаторів»: пригадую, як у проекті закону від сплати податку звільнялися ті, хто має 30 кв. метрів на кожного члена сім’ї плюс 30 кв. метрів на сім’ю. Це в містах, де мешкає понад 30 тис. чоловік, а в селах відповідно 40 плюс 40. Інакше кажучи, абсолютна більшість населення під цей податок не підпадала. Можливе застосування також інших «амортизаторів» – це предмет для пошуку компромісів.

Я не брав би під сумнів необхідність запровадження цього податку. Безумовно, він складний: ми ще будемо його змінювати, бо неможливо одразу чітко і точно розробити механізм його застосування. Україна – це не Америка, і в нас є відмінності, які не можна не враховувати. Однак, не почавши адміністрування цього податку, ми ще довго не навчимося його стягувати. Юрій ТАРАС, заступник голови експертно-координаційної ради з питань податкової політики Міністерства фінансів України:

– Податковий кодекс, який розглядається у Верховній Раді, відображає точку зору Кабінету Міністрів щодо податкової політики. Хочу звернути увагу на кілька моментів, навколо яких точилися дискусії в уряді.

Візьмемо для прикладу київський завод «Арсенал», який міститься в центрі столиці і займає колосальні площі. Завод фактично не працює, однак виробничі площі не передаються іншим – тим, котрі могли б на них працювати. Заводу вигідно утримувати ці площі: на них нараховується амортизація, на суму амортизації зменшується оподаткування прибутку тощо. Запобігти такому нераціональному використанню виробничої території якраз і спроможний податок на нерухомість, адже таких виробництв в Україні чимало. Це одна із причин необхідності запровадження податку. Однак обов’язково мають бути перехідні механізми такого запровадження – насамперед це стосується оцінки вартості нерухомого майна. Олександр БОНДАРЕНКО, віце-президент Асоціації фахівців із питань нерухомості України:

– Податок на нерухомість – це один з основних стимулів цивілізованої податкової системи. Але чи створено сьогодні в Україні цивілізовані ринкові відносини? Єдине, що дала держава людям, котрі на неї все життя працювали, – це житло, і платити податок, скажімо, за «хрущоби» – справжній нонсенс. Мають бути вироблені якісь перехідні положення, що дозволить не довести населення до відчаю, адже ринок житла найбільше соціально вибуховий. Тому починати слід не із житла, а із промислових, ділових та торговельних об’єктів нерухомості, які дійсно дають прибуток.

Не менш важливо, хто визначатиме механізми і методику вартості нерухомості. Якщо це дати на розсуд державним службовцям, то нічого путнього із цього не вийде: є безліч прикладів, коли визначена БТІ балансова вартість житла разюче відрізнялася від ринкової ціни. Найоптимальнішим варіантом буде оцінка ринкової вартості майна, тоді це справедливо.