Корупцію прирівняли до матеріальної допомоги
Опитування: хабарництво в школі — це добровільна «фінансова підтримка» вчителів.
Корупція, як все інше в житті, починається з малого. Навіть малих — із влаштування малих дітей спочатку в котрийсь із переповнених дитячих садочків (не переповнені вони хіба що в селах), а потім 9 чи 11 років навчання в школі, де потрібно і робити ремонти в класі, й вчителя привітати з днем народження та іншими святами, і випускний відсвяткувати. Експерти Інституту проблем управління ім. Горшеніна провели в Києві телефонне опитування, яке стало основою дослідження «Корупція в системі освіти України в Києві». Основний висновок — що хабарництво в школах та дитячих садках і далі процвітає, причому дуже мало людей називають речі своїми іменами. Наприклад, побажання купити для дитячого садка 100 чашок, аби дитину прийняли в групу — це «добровільна фінансова допомога». Як стверджують експерти, лише 10% опитаних назвали свої вчинки пропонуванням хабаря. А майже 82% опитаних, даючи вчителям подарунок чи гроші, оцінили свої дії як прояв уваги або подяки. Решта опитаних не змогли відповісти на це питання.
Експерти Інституту також встановили, що кияни найчастіше дарують вчителям кондитерські вироби (41,4% респондентів), за ними йдуть гроші (12,6%), парфумерія (7%) та ювелірні вироби (5,8%). Як не дивно, але річ, яка в радянські часи вважалася найкращим подарунком (особливо для вчителів) — книга — нині дарують менше 5% киян. За даними дослідження, стільки ж вчителів (попит визначає пропозицію) хочуть отримати в подарунок побутову техніку.
— В цій практиці слід звинувачувати не вчителів і не шкільну систему. Ці дані — вирок українській державі, яка не може належним чином подбати про педагогів, про престиж професії вчителя й про соціальне забезпечення вчителів. Корупційні дії з боку більшості респондентів — це не що інше, як намагання суспільства підтримати вчителів, і, як би це не виглядало дивним, — елемент громадянського суспільства. Якщо держава не може подбати про вчителя — про нього дбають громадяни, — вважає експерт Інституту ім. Горшеніна Володимир Застава.
Не менш цікаво було дізнатися мету корупційних діянь. Так, на запитання «З якою метою ви дарували подарунки або платили вчителям чи адміністрації школи?» понад дві третини респондентів — 69% — відповіли, що так заведено, більше 21% сказали, що робили це для того, щоб добре ставилися до дитини, 6% — для отримання гарних оцінок, 2% — для доброго складання іспитів, 0,4% — щоб не бути відрахованими. На питання «Як часто це відбувається?» майже 70% киян відповіли «час від часу», 24% зізналися, що відбувається це досить рідко, а 5,6% сказали, що це трапляється з ними часто.
— Респонденти визнають наявність практики корупційних дій у навчальних закладах, але ставляться до цієї практики без осуду і без яскраво вираженого негативу. При цьому респонденти не вважають, що є співучасниками процесу порушення закону — лише 10% респондентів вважають подарунок хабарем. 69% респондентів не усвідомлюють практичної сторони своїх дій: вони дають хабарі або дарують подарунки, тому що «так заведено». Тобто, для двох третин респондентів подарунки вчителям стали таким собі податком на освіту. У 92,4% випадків про подарунки вчителям знають діти, що не може не відбитися на ставленні школярів до педагогів, — прокоментував результати директор Інституту ім. Горшеніна Кость Бондаренко.
Відповідаючи на питання «Це була ваша власна ініціатива чи тиск з боку школи?», майже 75% киян відповіли, що власна ініціатива, а кожен п’ятий (19%) — що це був тиск з боку школи. Майже кожен п’ятий — це досить багато, як для місця, де мають сіяти добре та вічне. Правда, батьки не уточнили, яким чином на них робився тиск. Очевидно одне — батьки побоюються вчителів: якщо вони будуть «білою вороною» на фоні інших, то це позначиться на ставленні вчителя до їхньої дитини. Виходить, що наша школа підупала на тільки матеріально, а й морально.
