КПУ(о): Симоненко доведеться «подiлитися» електоратом
Привид комунізму, виявляється, має рідкісну і дуже цінну в наш час здатність до клонування. Пам’ятається, напередодні «оксамитово-наждачної» парламентської кризи лідер «Відродження регіонів» Олександр Волков прогнозував можливу появу нових лівих партій, які поборються з «традиційними» лівими. Відтоді в ареалі українського політикуму з’явилися «Справедливість» Івана Чижа, УКСМ Олександра Старинця. І тепер ще й КПУ(о), установчий з’їзд якої відбувся минулими вихідними (у назві не «нуль», а «оновлена»). А ще кажуть, що у своїй вітчизні пророків немає. Щоправда, в політиці ці пророцтва називають ще політичними технологіями.
КПУ(о) — це вже друга спроба відбити власне у КПУ(с) — старої, радянської, Симоненко etc. — зораний і засіяний нею шматок заповідного електорального поля (піонерами в цій справі виступили комсомольці Олександра Старинця, які провели свій установчий з’їзд пару місяців тому). На роль КПУ-2 УКСМ поки що не тягне, тому можна було чекати появи другої колони, котра наступатиме на привілей комуністів бути «єдино правими» у захисті лівих ідей.
Про те, що розумний і бадьорий наш народ не відчуває потреби у появі нової компартії, свідчать хоча б дані соцопитувань, відповідно до яких компартію (с) стабільно підтримують понад 20% виборців. Ці дані практично збігаються з результатами комуністів на виборах-98. Але, якщо партії створюються, значить, це комусь для чогось потрібно? Враховуючи, що партію очолив член групи «Трудова Україна» Михайло Савенко, очевидно, що новостворені комуністи мають намір, як мінімум, не конфліктувати з великими фінансово-політичними угрупованнями. До речі, у матеріалах установчого з’їзду, наданих «Дню» прес-службою групи «Трудова Україна», говориться про необхідність перегляду традиційних підходів лівих до співробітництва з усіма політичними силами, відкинувши «зашорену опозиційність лівих». Дійсно, рівень згідливості комуністів, очевидно, остаточно перестав влаштовувати ділових людей, особливо в парламенті. Адже необхідність знайти 300 голосів для другого етапу імплементації висить над більшістю як дамоклів меч. І це, потрібно думати, примушує режисерів-політехнологів звертатися до нетрадиційних джерел постачання політично свідомих народних обранців — до фракцій лівого спектру парламентської райдуги.
Дійсно, серед комуністів теж є люди, котрі хочуть відробити останній сезон у парламенті, а потім піти на заслужений і забезпечений відпочинок. Навіщо їм гинути на парламентських барикадах? Тим більше, що ці барикади, судячи з усього, ніхто будувати не збирається. А тому час уже подумати над тим, що імплементація приходить і проходить, а життя — триває. Поява нової і, звичайно, істинної компартії, допоможе цим та іншим конструктивно налаштованим товаришам плавно перекочувати в розпорядження парламентської більшості й поповнити лави «імплементаторів». Цей шлях не новий — ним уже крокував не один колишній комуніст і соціаліст, у тому числі й сам лідер нової партії. На виборах пан Савенко пройшов за виборчим списком ПСПУ, а потім плавно перемістився до «Трудової України». Тепер він планує зібрати навколо себе «найактивнішу та найпрогресивнішу частину» лівого табору.
Саму появу КПУ-2 було розцінено деякими політиками й політологами як доказ того, що парламентські вибори будуть достроковими. Хоча насправді в «обновленців» апріорі більше шансів дати притулок «втомленим і скривдженим» керівництвом КПУ (саме цьому моменту в доповіді лідера партії було приділено чимало уваги) членам фракції, ніж стати реальною альтернативою для традиційної компартії на парламентських виборах — чи-то своєчасних, чи-то дострокових. Проти нових комуністів грають: відсталість поглядів прихильників комуністичного електорату, чутки про зв’язок нової партії із великими фінансово-політичними групами, відсутність чіткої програми, орієнтованої саме на традиційний комуністичний електорат. В активі лише, судячи з усього, матеріальні та фінансові можливості, зумовлені підтримкою «олігархів» і влади. Таким чином, шанси «пошарпати» комуністів в «обновленців» є, але вони не дуже істотні.
Тому, хоч у боротьбі з комуністами можна використати різні способи, сама по собі КПУ(о) навряд чи здатна стати головною зброєю у боротьбі із КПУ(с). У цій справі набагато перспективніше ухвалення нового виборчого закону зі скасуванням 4% бар’єра. До речі, саме про необхідність подібного кроку говорив і сам О.Волков. В одному зі своїх інтерв’ю він заявляв, що саме таким чином він збирається «нокаутувати комуністів», а для досягнення цієї мети використовуватимуться «усі можливі технології». Тому запасний аеродром у вигляді «хороших комуністів» усе ж не завадить. Особливо якщо він поєднуватиметься з новим виборчим законом... Тим більше, що у противників комуністів, безумовно, є можливості вести війну на кількох фронтах. Зі свого боку багато представникiв підвиду комуністів, які мешкають у парламенті, аж ніяк не проти «взаємовигідного співробітництва» з усіма зацікавленими сторонами. Враховуючи ці обставини, можна вважати головним підсумком виникнення КПУ-2 новий імпульс для співробітництва між «конструктивно налаштованими силами» у Верховній Раді. А оскільки механізм клонування й матеріалізації комуністичних примар випробувано й запущено, можлива у найближчому майбутньому й поява нових «істинних комуністів» — КПУ-3, 4, 5...
ДО РЕЧІ
КПУ(о) має намір ініціювати створення блоку для участі в парламентських виборах-2002. Про це її лідер Михайло Савенко повідомив учора в інтерв’ю агентству Інтерфакс-Україна. Голова КПУ(о) вважає, що до нього увійдуть партії демократичної спрямованості як лівої, так і правої частини політичного спектра, включаючи українське козацтво, партії центристського типу, в тому числі християнські, які «прагнуть створення в Україні парламентської республіки й держави народовладдя». Після того, як КПУ(о) набере сили, «ми із Симоненком ділитимемо голоси (електорату — ІФ)», заявив лідер нової партії.
