«Культ Слабошпицького»

Сьогодні у великій концертній студії Будинку звукозапису Українського радіо бракувало вільних місць. Тут відбувся ювілейний вечір письменника та критика, журналіста, багаторічного автора, друга і партнера газети «День» Михайла Слабошпицького.

Хоча день народження ювіляр відсвяткував ще 28 липня, чимало друзів та колег прийшли привітати його саме сьогодні. Дмитро Павличко, Михайло Сидоржевський, Володимир Загорій, Павло Гриценко,  Любов Голота, Григорій Гусейнов, Станіслав Бондаренко, – кожен на свій лад намагався проаналізувати письменницькі, літературознавчі й громадянські здобутки Михайла Слабошпицького. А Павло Мовчан і Станіслав Чернілевський навіть представили поезії, присвячені ювіляру. У ролі ведучого виступив Юрій Щербак.

Місце зустрічі було обране невипадково – за матеріалами вечора незабаром буде створена радіопрограма.

«Видатний письменник, критик, видавець, – це людина, яку 70 років тому народив Шевченків край, Черкащина. Це людина, яка змалку, з часів сталінського-колгоспного кріпацтва, зі злиденних днів повоєння увібрала в себе безцінні скарби народної мови, виплекала і примножила їх, щоб віддати нам у своїх творах, – представляє ювіляра у вступному слові Юрій Щербак. – Слабошпицький –  один з унікальних носіїв та переосмилювачів української літературної мови, в її різних діапазонах та відтінках – від ніжної співучості до грізного звучання слів і стогонів, народжених у битвах і повстаннях, від притчевої багатозначності до філософської скомплікованості модерних текстів. Високодостойний Михайле Федотовичу, майже 50 років тому ми зустрілися з вами в Ірпіні, на відомій «фабриці» української радянської літератури, на перехресті «бульвару соцреалізму» та «проспекту самоцензури». Але разом збочили на неконтрольовану КДБ та парткомом стежину свободи. Туди, де можна було зустріти Миколу Лукаша, Григорія Кочура, Григора Тютюнника, Євгена Гуцала. Була осінь, довга і майже безнадійна осінь придушення Празької весни танками нижньо-тагільського заводу, тими самими танками, які сьогодні намагаються вбити Українську весну 2013-16 років. Я побачив молоду, світлооку, біляву людину зі співучим голосом і лагідною усмішкою. Людину, яка вразила мене глибоким та всебічним знанням української та світової літератури, ясністю мистецьких критеріїв і чесністю суджень. Приємно здивувало ваше почуття гумору та іронії до бундючно-помпастичних, штучно надмуханих «класиків совка», забутих тепер назавжди. Я зрозумів, що в особі цього тендітного хлопця знайшов друга і однодумця на довгі роки».

Тамара Стратієнко прочитала уривок з роману Михайла Слабошпицького. Музичні привітання представили Наталя Сумська, Тарас Компаніченко та ансамбль «Хорея Козацька», дует Анатолія Хостікоєва та Богдана Бенюка. Як зізнався Анатолій Хостікоєв, в його родині панує «культ Слабошпицького» – коли по радіо чи телебаченню виступає Михайло Федотович, всі відкладають свої справи на потім.

Репортаж з ювілейного вечора читайте в наступних випусках газети.