Ліфтова криза
Безумовно, перше, чим відрізняється благополучний під’їзд від неблагополучного — це освітлені східці. Друге — це справний ліфт, який, до того ж, пристойно виглядає зсередини. На превеликий жаль, дуже часто відсутній той чи інший компонент, а то й обидва. Проте мало хто здогадується, що речі ці взаємопов’язані, адже відсутність освітлення на «клітині» — цілком поважна причина для припинення експлуатації ліфту. Щоправда, лише цим не обмежується.
На сьогодні в компетенції житлово-комунального господарства України перебуває 89 тисяч ліфтів. Причому 18 тисяч з них потребують заміни або модернізації — у цьому році їм виповниться 25 років. І хоча, як було зазначено вчора на Всеукраїнській нараді з питань ліфтового господарства, ліфт — не менш складна конструкція, ніж автомобіль (який, між іншим, кожного року проходить технічний огляд), переважна більшість ліфтів, «доживши» до такого поважного віку, ще жодного разу не підлягала «діагностиці» і понині продовжує працювати. Занепокоєння така ситуація викликає передусім тому, що несправний ліфт може бути причиною травмувань та навіть летальних випадків. Саме так за минулий рік було травмовано 10, а смертельно травмовано — 5 осіб.
Сьогодні в Україні непридатними залишаються 9 тисяч ліфтів. Відповідно, це ускладнює життя більше ніж 4 тисячам людей. Майже 38% «неліквідних» підйомних конструкцій знаходяться у Луганській області, 34% — у Харківській, 16% — у Дніпропетровській, а 6% — у Донецькій. І якщо у столиці на сьогоднішній день вже замінено 575 ліфтів, то в інших областях разом узятих — усього 147. Учасники наради вважають, що, аби реанімувати та модернізувати ліфтове господарство, необхідно створити централізовану систему фінансування. На першому етапі вистачило би 400 мільйонів гривень, залучених з державного бюджету, та такої ж суми — з місцевих. Проте щодо останніх виникають певні сумніви, принаймні, запрошених на Всеукраїнську нараду представників адміністрацій областей, де ситуація найбільш кризова, на ній не спостерігалося.
Водночас генеральний директор спеціалізованого підприємства «Укрліфтсервіс» Володимир Дяченко наголошує на тому, що заміна ліфтів, що прослужили більше 25 років — крайня міра. За кордоном у старовинних будинках такі машини мають рік народження 1905, а працюють безперебійно, бо модернізовані. На його думку, першим кроком до поліпшення ситуації в ліфтовому господарстві має бути інвентаризація підйомників та встановлення «діагнозу» кожному окремо взятому ліфту.
Проте старість — не єдина причина паралічу вітчизняних ліфтів. Другою є вандальські нахили деяких громадян — 50% випадків припинення роботи ліфтів спричинені викраденням трансформатора чи станції регулювання, а то й підпалом кабіни.
