Математична вправа для електорату

Я припускаю, що громадянин Кучма Леонід Данилович — чудова людина, взірцевий сім'янин, високопрофесійний спец — ракетник і дуже хороший директор радянського гатунку. Я також дуже хочу вірити, що зазначений громадянин (про птахів гнізда дніпропетрова в цілому тут не йдеться) є людиною порядною. Все це — можливо і навіть дуже, бо інше не доведено, а за винятком останнього — і взагалі, не наша з вами, виборців та платників податків, справа. Та ось лишенько — як власне Президент він...ну зовсім ніякий.

В когось є бажання не погодитись і посперечатися? Будь ласка, бо доводиться це легко і невимушено за допомогою нескладної юридично-математичної вправи.

Вельмишановний Л.Д. перебував на посаді прем'єр-міністра України з 13.10.92 (призначення постановою Верховної Ради) по 21.09.93. За цей час (тут і далі — дані комп'ютерної пошукової системи центру «Ліга» за станом на 16.08.99) Кабмін видав 1721 нормативний акт, 1175 з яких — за особистим підписом Л.Д., у тому числі (згідно із законами від 18.11.92 та 21.11.92, вициганеними у Верховної Ради під сльозний стогін про нестачу повноважень)— 82 декрети у сфері законодавчого регулювання.

Під час свого другого пришестя, перебуваючи (з 19.07.94 — дня принесення присяги) вже на посаді Президента України, Л.Д. на цей момент ощасливив нас виданням не мало не багато, а 8060 нормативних актів, з яких 5876 указів, з яких, у свою чергу, 141 так званих указів «з економічних питань», начебто не врегульованих законами.

Підбиваємо підсумки: отже, у сукупності за період перебування на двох найвищих державних посадах Кучма породив, підписав, благословив 9781(1721 плюс 8060) нормативний акт, з яких 223 (82 плюс 141) мали екстраординарну юридичну силу (при цьому, до речі, багаторазово порушивши чинну Конституцію і силу силенну законодавчих актів, що будь-який студент-п'ятикурсник юридичного факультету може елементарно довести і що за цивілізованих умов правової держави (див., до речі, ст.1 Конституції України) було б розкішною підставою для притягнення до всякої та різної відповідальності). І все це неосяжне паперове море, вихлюпнувшись на голови ні в чому не повинних українців, спродукувало лише саме те густе багно, у якому під час бурхливої діяльності Л.Д. опинилася країна і її громадяни.

Не казатиму за всіх наших з Вами співгромадян, шановний Леоніде Даниловичу, але юридична громадськість (наскільки, звичайно, я можу це знати, спілкуючись з колегами, і не беручи до уваги придворних декоративних юристів) від Вас з Пустовойтенком втомилася. Дуже. Ну не Ваше це покликання — орати та засівати правове поле. Самісінькі будяки...