Між святами
Перший тиждень червня — час між двома святами. В понеділок народ ще активно святкує Трійцю, а вже на неділю припадає День журналіста.
Понеділок — офіційний вихідний по всій державі, й більшість установ в області не працюють. Виняток становлять тільки правоохоронні органи та служби пожежної охорони й швидкої допомоги.
Беру міліцейське зведення подій за минулі вихідні. В селі Вийниця шістдесятирічна Юлія Ш. наразилася на напад свого непрацюючого сина. Чадо накинулося на матір iз сокирою й ударило нею жінку по голові.
А 49-річний Михайло М. отримав удар ножем від своїх квартирантів після святкового застілля. Щодалі читаєш міліцейське зведення, тим більше воно нагадує повідомлення з театру військових дій. Чому свято все частіше переростає в трагедію? Якщо проаналізувати кримінальну статистику, то складається враження, що найважчі безглузді злочини здійснюють люди, які залишилися без роботи, забуті суспільством і відчувають свою непотрібність. Для них, схоже, життя втрачає свою цінність.
Вівторок — офіційний початок робочого тижня. Місто оживає. В автобусі дві домогосподарки обговорюють останній стрибок цін на крупи. Гречана крупа подорожчала за місяць, у середньому, на гривню за кілограм, борошно — на 30 копійок. Одна вихваляється перед іншою, що купила перед святом три кілограми гречки «за старими» цінами. Жінки ділиться одна з одною похмурими прогнозами на майбутнє — вважають, що ціни й надалі зростатимуть.
Телефоную своєму давньому товаришеві, який займається оптовою торгівлею продуктами харчування, прошу прокоментувати подорожчання. Він пропонує влаштувати екскурсію. Майже три години колесимо передмістями обласного центру, де розташовані величезні склади. Мій друг пояснює: «Бачиш, вони пусті. Все спричиняється відсутністю оборотних коштів. Варто тільки десь виплатити трохи більше грошей учителям, пенсіонерам або лікарям, як вони йдуть купувати продукти. За лічені години змітають усі наші мізерні товарні запаси. Для того щоб створити резерв, потрібні значні оборотні кошти, яких майже ні в кого немає. Ось і доводиться торгувати «з коліс». Весь той достаток, який ти бачиш у магазинах і на ринках, — не від багатства, а від бідності. Якби всім регулярно платили зарплати й пенсії, то вони б скупили всі товари на базарах». Бідність окремої людини — бідність суспільства, бідність держави. Вони взаємопов'язані.
У четвер для студентів пройшов «День кар'єри». На ньому сотні майбутніх дипломованих фахівців мають підшукати собі роботу. Запитую організаторів заходу, які ж спеціальності сьогодні користуються найбiльшим попитом на ринку праці.
«Практично ніякі. Хіба що програмісти та страхові агенти. Сьогодні знайти роботу молодому фахівцеві з вищою освітою надто складно. Підприємства стоять, бюджетні організації постійно скорочують штати».
Юнаки й дівчата, які снують коло стендів фірм-учасниць, ще вірять у те, що їхні знання, набуті за роки навчання, необхідні суспільству. Але тільки за офіційними даними, рiвень безробіття на Рівненщині вже перевищив позначку 5,5% від усього працездатного населення, а борги по заробітній платі в області перевищили 150 мільйонів гривень.
Тиждень закінчується святом — Днем журналіста. Хочеться поздоровити з ним усіх «трудівників пера» й побажати, щоб нас оточувало якомога менше бідності, щоб достаток і нормальне життя, нарешті, стали господарями на теренах України. Напевно, ми всі на це заслуговуємо.
