«Ми здатні працювати й без державної підтримки»

Микола ДОВБЕНКО, голова фермерського господарства «Калинівське» Комінтернівського району (Одеська область):

— Мене тривожить, що далеко не в усіх господарствах розроблено схеми паювання угідь. А без них земельна реформа продовжуватиме «буксувати», причому палки в колеса вставляють керівники владних структур. А найбільше — місцевого рівня, зокрема, голови КСП, які не хочуть, щоб про указ знали пенсiонер чи механізатор. Потурбуватися про те, щоб він «дійшов» до селян маємо й ми, члени фермерської асоціації. Я вважаю, що цей документ справить реальний вплив на зміну аграрних відносин лише в тому випадкові, коли буде утворено Земельний банк. Причому — невідкладно! Без цього поступу не буде, оскільки нав'язувані бартерні взаємини просто знищують фермерські господарства. Сільських власників часто ставлять у такі умови, коли за тонну дизпалива (ціною в 1,5 — 2 тисячі грн.) доводиться міняти дві тонни соняшника. Елементарне здирство! Особливо вражає те, що сусіднім КСП держава забезпечує поставки пального вдвічі дешевше. І навіть за цих умов ми витримуємо конкуренцію. Для прикладу, я з двома синами та батьком взяли в оренду землю КСП «Калинівське», що було доведене до суцільної руїни. Жодної корови, свині, птиці. Пізніше почали обробляти з пайщиками 1000-гектарний масив. А про результати можуть засвідчити такі цифри: кожен з орендодавців-пайовиків отримав цього року 2 тонни пшениці, 2 тонни ячменю, 1 центнер соняшника, 1 тонну силосу, 100 кілограмів картоплі. І все ж я переконаний: майбутнє — не за орендними відносинами, найкращі врожаї будуть на приватних масивах.

Володимир МЕНСА, голова фермерського господарства «Менса» Котовського району:

— За два роки, відколи я з батьком заснував птахоферму, довелось пережити чимало стресових ситуацій. Отже в принципі ми здатні працювати й без державної підтримки. Адже починали «з нуля» — обробітку 16-гектарного масиву. А зараз спільно з 96 односельцями маємо 5500 голів курей-несучок. Продуктивність кожної за 11 місяців — 302 яйця. Ми будуємо у співдружності з іспанською фірмою «Алас Повтлі», що спеціалізується на випуску технологічного обладнання, ще одне виробниче приміщення. Хочу підкреслити: указ створює сприятливий інвестиційний клімат. Не секрет же, що зарубіжні структури уникають ділових контактів із КСП, що базуються на колективній власності. А приватній структурі, якою є «Менса», ті ж іспанці надали безвідсотковий кредит до 2004 року. Вигода спільна — вони виходять через нас на український ринок, а ми одержали новітні технології.

Василь БЕРЕЗЮК, президент Одеської обласної асоціації фермерів:

— Я гадаю, що цей указ дуже припізнився. Через це Україна багато втратила. Досить сказати, що за темпами реформування сільського господарства ми опинились на другому місці «знизу» серед країн СНД — після Білорусі. Зараз, нарешті, можна утворювати акціонерні та інші товариства, вчитися вести господарство на ринковій основі. Головне — чимраз менше ущемлень прав з боку райадміністрацій та КСП, нав'язування бартерних відносин. Це також один із результатів того, що в усіх районах працюють ради фермерів. Усе міцнішими стають взаємини з райадміністраціями, які переконуються, що в приватних господарствах люди більше заробляють, тут рідше спостерігається заборгованість за податками, зарплатнею тощо. Я, приміром, починав працювати на 70 гектарах угідь. А поточного року разом із пайовиками вирощували культури на масиві вдесятеро більшому. Хочу зазначити: кожен одержав належну винагороду за працю, виплатили податки. Закупили пальне, засіяли землю під наступний урожай. На відміну від сусідніх КСП — вони просто не здатні виживати за сучасних умов. Нагадаю принагідно, що й асигновані їм на допомогу державні кошти зникають мовби в чорних дірах: лише поточного року Кабмін виділив на підтримку сільського господарства 1 800 мільйонів гривень. Чи досягнуто приросту продукції? На жаль, ні. Більше того, кількість збиткових КСП в Україні не зменшується…

Тим часом, наша асоціація вже досягла домовленості з владними структурами про цільові поставки нафтопродуктів фермерам області. За схемою: ми — сільгосппродукцію за визначеною ціною, а держава нам — дизпальне. Йдеться про тисячі тонн. Члени асоціації вже переконались: легше відстоювати свої права спільно. Однак чекаємо, що ці та інші проблеми вільних селян-виробників знайдуть відображенння в наступних нормативних актах, які розвиватимуть основні положення указу.

ДО РЕЧІ

Більшість банківських організацій Рівненщини сьогодні мають вільні ресурси для короткострокового кредитування й зацікавлені в тому, щоб їх вкладати, повідомляє Володимир КОНЄВ, «День». Однак при кредитуванні агропромислового сектора дуже великим є ризик неповернення кредитів. Ось тільки одна така історія, що сталася на Рівненщині декілька місяців тому.

Почалося все 1996 року, коли голова одного з КСП у Млинівському районі Рівненської області вирішив для проведення посівної взяти в банку кредит. Розрахунок був простий: забезпечивши господарство за рахунок кредиту всім необхідним, навесні посіяти, восени зібрати урожай і розрахуватися за кредит. Однак на практиці ця проста схема не спрацювала. Восени гроші у господарства не з'явилися. Ситуація повторилася наступного року. Зрештою, банк «Україна» подав до суду заяву, вимагаючи в рахунок непогашеного КСП кредиту продати дані в заставу 150 голів молодняка великої рогатої худоби. Суд, керуючись чинними законами, реалізовував заставу, й судовий виконавець з представниками банку приїхали забирати худобу. І тут на захист колгоспного добра виступили селяни. Всі роз'яснення законності продажу їх не переконали, бо ці 150 телят — єдине, що ще залишалося на фермах господарства.

Подібне ставлення до чужих грошей є характерним для агропромислового комплексу області. В деяких районах Рівненщини немає жодного рентабельного колективного сільгосппідприємства. Їхнє керівництво часто, отримуючи кошти на проведення робіт, не утрудняє себе розрахунками ефективності використання отриманих грошей. Все це відстрашує банки від кредитування села.

Директор дирекції банку «Україна» по Рівненській області Раїса Яроцька прокоментувала ситуацію «Дню» таким чином:

— Якщо з'явиться реальний власник на землі, й селяни будуть зацікавленими в результатах своєї праці, буде відповідальність за ті рішення, які приймаються. Тоді можна кредитувати село. Для цього в нашому банку є вільні кошти. Однак для того, щоб фінансові організації могли без ризику вкладати кошти в сільське господарство, необхідно мати ліквідні застави. Якщо земля буде такою, то можна буде нормально працювати.