Небезпечне зволікання

Вже 1 грудня спливає термін утримання під вартою чотирьох осіб, яких обвинувачують у торгівлі людьми, конкретно — у вербуванні громадян України для використання їх у кримінальному бізнесі на території Російської Федерації. 28 листопада до будівлі Солом’янського райсуду вийшли рідні потерпілих — українців, яких втягнули у злочинну мережу і потім засудили у Росії як наркокур’єрів. Головна вимога людей була така: у найкоротші терміни призначити засідання щодо розгляду клопотання прокуратури стосовно продовження запобіжного заходу для обвинувачених у «справі вербувальників» та розглянути це клопотання до 1 грудня 2017 року.

Незабаром стало відомо, що розгляд клопотання щодо продовження запобіжного заходу у справі відбудеться у Солом’янському районному суді міста Києва 30 листопада.

Якби суд не призначив таке засідання, після закінчення строку дії запобіжного заходу обвинувачувані мали б право бути звільненими. «Зважаючи на те, що обвинувачені поводяться доволі агресивно, те, що, як стверджує слідство, вони фінансувалися Російською Федерацією — принаймні, частина коштів на цю схему йшла звідти, є підстави вважати, що тоді вони могли б, наприклад, втекти до Росії», — коментує Марія ТОМАК, координаторка Медійної ініціативи за права людини.

Наприкінці минулого року Національна поліція України заявила про арешт організаторів вербування. Судовий розгляд справи спочатку відбувався у Дніпрі, але у травні Вищий спеціалізований суд України постановив, що процес триватиме в Солом’янському райсуді Києва. Вже тоді виникали побоювання, що це негативно вплине на розвиток подій («День» писав про це у матеріалі «Позиція Росії така, що потерпілі — злочинці», №87 за 25 травня).

«Обвинувальний акт передали до суду ще у червні 2017 року і чомусь досі не призначено розгляд справи по суті, — акцентує Марія Томак. — Більше того, через чотири місяці судова колегія помітила, що з обвинувальним актом щось не те і відправила його на доопрацювання. Потім була апеляція прокуратури, яка розглядалась Апеляційним судом Києва — і він не захотів брати на себе відповідальність і розглядати продовження запобіжного заходу, посилаючись на передчасність. Хоча до завершення попереднього запобіжного заходу залишалось усього вісім днів — навряд чи можна казати, що це передчасно. Власне, це спричинило ситуацію, коли перегляд запобіжного заходу відбудеться буквально в останній день».