Норвежець Вегард Андерсен байком діставався до України упродовж 19 днів

Цими днями увагу ужгородців привернула резонансна подія – до міста над Ужем навідався  житель норвезького Бергена, 45-річний інженер-комп’ютерник Вегард Андерсен. Його шлях в Україну тривалістю у 19 днів розпочався в рідному місті та пролягав через Данію, Німеччину, Польщу, Словаччину і склав майже 2 тисячі кілометрів. А долав їх Вегард Андерсен … на велосипеді.  

З байком він «здружився» у 2015 році, коли від нього вилучили водійські права за перевищення швидкості. Права через півроку повернули, але звичка їздити на велосипеді стала стилем життя. Він щороку подорожує своєю країною, але на значно коротші відстані. Цьогоріч хлопець мав намір дістатися байком до Лондона, але його батько Улав Андерсен, який має друзів в Україні, порекомендував синові їхати саме сюди.

Про нашу країну раніше він знав завдяки видатним українським спортсменам А. Шевченку та братам Кличкам. Цікавитися більше став тоді, коли у 2014 році в Україні почалася війна. Він із жахом читав у мас-медіа публікації про ті страшні і жорстокі події, які принесла на нашу землю росія і був дуже схвильованим, оскільки його батько у той час перебував в Україні, а по приїзді в Норвегію розповідав йому про історію та сьогодення України, її спротив окупантам, показував фотографії з Ужгорода.

Ідея здійснити велосипедний тур з Норвегії до України зародилася в його голові ще 4 роки тому. Він обдумував деталі поїздки, маршрут, тощо. Зведений брат Вегарда – лейтенант ЗСУ Олександр – тож нащадок вікінгів вирішив поєднати свою велоподорож із допомогою Україні, оголосивши збір для своїх фоловерів на дрони для української армії. «Я хочу, аби якомога більше людей у світі довідалися, що Україна нині відстоює у війні свою свободу і право на існування, тому потребує нашої всебічної підтримки. Саме цій меті я присвятив свою мандрівку і вірю, що невдовзі знову повернуся у вашу чудову мирну країну», - поділився своїми враженнями норвежець.

За добу В. Андерсен проїздив до 120 кілометрів – на кілометраж впливали погода та пересічена місцевість, яку було важче долати, ніж рівнинні відрізки шляху. У дорозі траплялися й екстремальні ситуації. Зокрема, у Німеччині він зачепився за бордюр та впав травмувавши при цьому ногу та руку. Свідком неприємної події став літній чоловік, котрий допоміг йому підвестися і полагодити велосипед. «Якби не допомога цього добродія, мені, скоріш за все, довелося б закінчити свою подорож», - зауважив Вегард. Погода більшу частину шляху стояла сонячна, та навіть спекотна – одного дня температура сягнула 40 градусів (!), а на маршруті не було жодної зупинки чи автозаправки та нестерпно мучила спрага. На допомогу теж прийшли випадкові попутники – молоді люди, які запропонували йому допомогу. Коли заїхав у Польщу - пішов дрібний дощ, а дуже сильна злива дістала його уже на території Словаччини. Найбільш комфортно було їхати Данією, оскільки ця країна створила найкращі умови для велосипедистів. У Німеччині дороги пролягають здебільшого пагорбами, але їхати цією країною було найцікавіше. У Польщі шлях пролягав рівнинам, поки різко не почалися Карпати. Там одна жінка порадила йому бути обачним, бо на дорозі можуть бути вовки й ведмеді. Така звістка його дещо стривожила, бо для південної гірської частини Польщі, коли дикі звірі можуть зустрітися дорозі, це дуже звична ситуація.

Дорогою Вегард зустрів чимало чудових людей, які підтримували та допомагали йому. Можливості спостерігати за краєвидами, досліджувати міста, що траплялися на шляху, не було, оскільки батько часто телефонував і «підганяв» якнайшвидше долати маршрут. Відвідини міст зводилися лише пошуком місця ночівлі та перекусів, бо у дорожній наплічник він взяв лише найнеобхідніше – спеціальний одяг, аптечку, солодощі та запас води.

Молодий чоловік каже, що окрім власне підтримки України його основний меседж українцям та співвітчизникам: «Ніколи не відступайте від своєї мети та слідуйте своїй мрії!» І хоч як би не було важко, коли ти сповнений бажання досягти чогось – ти подолаєш будь-які перешкоди та труднощі.

На українсько-словацькому кордоні велосипедиста-мандрівника зустрічали батько Улав, котрий дістався до Ужгорода кілька тижнів тому, та його українські друзі. Вони щиро дякували сміливому чоловікові, який відважився на виснажливу та й ризиковану подорож, заради підтримки боротьби Україні з рашистським окупантом.

Василь Ільницький, для «Дня», Ужгород

Фото автора