Одяг «на виріст»

Конкурс молодих модельєрів «Печерські каштани», який уже четвертий рік iз успіхом проводить Київський національний університет технологій і дизайну, насправді можна назвати практично найстарішим на території колишнього СРСР. Він існує з 1955 року. Проте його трохи містечковий формат вирішено було круто змінити 2001 року. Тоді конкурсу офіційно надали статусу міжнародного. В різні роки тоді ще КТІЛП закінчували такі визнані в модельному бізнесі люди, як Михайло Воронін, Лілія Пустовіт, Олександр Гапчук, Айна Гассе, (всі вони, до речі, були в журі нинішнього конкурсу) та інші майстри, чиї імена професіоналам від моди скажуть багато.

Отже, в понеділок відбувся фінал «Печерських каштанів- 2004». Цій події передувала складна система відбірних турів. Первинних заявок на участь у конкурсі надійшло 400. Одразу слід зауважити, що вуз проводить конкурс відкритим, а саме — допускає до участі в ньому дизайнерів iз вузів інших міст і країн. Єдина умова — конкурсант дійсно має бути студентом. На першому етапі оцінювалися виключно надані молоддю ескізи з деякими поясненнями, щоб переконати відбірну комісію, що саме їхня концепція заслуговує на всебічну увагу та увічнення її в тканині. Потім на вихідні відбулися два півфінали, де з 120 студентських робіт було відібрано 33 колекції. Як зазвичай, фінал розділили на декілька номінацій. Цього разу: прет-а-порте, про- арт, де-люкс і фольк. І шоу, слід сказати, вийшло захоплююче. Звісно, через молодість у дизайнерів було менше можливостей у підготовці «смакових надмірностей», які коштують чималих грошей, але головне — практично в усіх проглядалася ідея, дійсно концепція, що робила їхній одяг самобутнім і несхожим на інші. Якщо говорити про тенденції, то впадала в очі захопленість, подеколи навіть надмірна, Сходом взагалі і Японією зокрема — з одного боку, й агресивною урбаністично-мілітаристською тематикою — з другого. Щодо першого, то тут усе зрозуміло. Японія останніми роками просто кладезь як для світової моди, так і для української. Достатньо згадати торішню колекцію, скажімо, Віктора Анісімова. Деякі студенти, напевно, пригадали. І зробили, як змогли. Говорити про урбан — річ невдячна. Справа смаку. Щодо його художнього втілення на конкурсі, то, як на мене, дизайнерам трохи забракло фантазії. Широкі штани з кишенями разом iз «армійськими» черевиками та облягаючими футболками у декого були дуже схожі, а тому безликі.

Зате потішила номінація про- арт, де просто дикі фантазії виглядали надзвичайно цікаво. Молодь, як і належить, тягне в космос. Самі лише назви колекцій чого варті. «Хочу літати», «Сон Амазонки»... Неймовірні скафандри, маски, взуття «кислотних» забарвлень сприймалися хоч і з усмішкою, але, безсумнівно, доброзичливо. Адже номінація саме й розрахована на «визначення курсу», свого роду український от кутюр. Були представлені на конкурсі й зовсім відвертий одяг iз тюля, і вечірні шати, і «клубні», й навіть трохи готики. Словом, на будь-який смак. Особливий інтерес традиційно викликала номінація фольк. Для вже розкручених українських модельєрів останніми роками стилізована з фантазією етніка (що характерно, у більшості випадків українська) стала вже фірмовим знаком. Але, за великим рахунком, лише дві колекції дійсно запам’яталися. Обидві й виграли, підкоривши журі оригінальним поєднанням споконвічно українських мотивів (вишивок, широких рукавів тощо) із сучасними лініями.

Переможцями «Печерських каштанів-2004» стали: «Прет-а- порте» — Юлія Кулик iз колекцією «Ера перемоги кібернетики». Вдаватися в деталі не стану. Назва говорить сама за себе. «Про-арт» — Ольга Риженко/Тетяна Рябицька за колекцію «У- 235» — оригінальний мікс iз мілітарі й гламура. «Де люкс» — Олександра Долинська, а у «Фольку» перші два місця посіли Юрій Жуйков/Марина Федорченко та Леся Капаніца, відповідно.