Один із символів садиби Косачів
У Колодяжному знову розцвіла груша, яка пам’ятає ще Лесю Українку
Цю грушу в Колодяжному називають ще «Ізидориною», бо її посадила сестра Лесі Українки. Завідувач літературно-меморіального Музею-садиби Лесі Українки Ольга Бойко каже, що ніхто не знає, скільки років цій груші, бо на вигляд вона дуже древня, уже втратила багато старих гілок, але все ж щовесни і цвіте, а влітку дає плоди. Вона стала одним із символів садиби Косачів, який дійшов до нашого часу.
Відомо, що Петро Косач придбав село Колодяжне 1868 року. Він же закладав і сад біля маєтку. Місцеві старожили пригадували, що сад був дуже великий, але не «панський». Тобто в ньому росло багато рідкісних дерев, різноманітних сортів, але не було доріжок, а просто, як у селянських садках, стежечки. Кожен з дітей мав своє дерево чи кущ, які садив і доглядав. У Лесі таким деревом була срібляста тополя, у Миколи — ялинка, в Ізидори — рання літня груша, у Михайла — каштани, Ольга найбільше любила засаджувати квітники.
До нашого часу дійшли також два кущі кизилу, які в Колодяжне привезла Леся Українка, і вони донині родять (а востаннє вона була в селі ще 1907 року). Дві війни пережила Ізидорина груша, і є ще старий каштан, який садив Михайло.
